Wilkommen in der Familie. Частина друга: "Як НЕ треба перегоняти авто у Німеччині / Хочеш провірити знайомого - попроси допомоги"

=>Частина перша<=

УВАГА! Далі контент містить нецензурну лексику.

Як на зло, майже за всю неділю СААБом зацікавилось лише 9 людей, але ні один з них не написав нічого. А годинник тікає - час біжить...бляха...

У четверг я дзвоню свому німецькому знайомому товаришу і кажу, що діло труба - 9 зацікавлених, але ніхто нічого. Тож грошей у мене не вистачає. І тут я чую: "В п'ятницю о 9:00 у тебе з ним зустріч. А у мене ти повинен бути о 7:00. Зрозумів? Зрозумів. Все - чекаю тебе." Все що я можу сказати після цієї розмови - я в *х*і...

О сьомій ранку ми вже були під його будинком. Тож половина грошей у нас була на руках, але далі почався повний треш…

Батько ж серед своїх знайомих по Німеччині, просить одну людину з міста Мерефа, Харківськоі обл., допомогти нам з перегоном, та частково з грошима (тому у нашого товариша ми взяли лише частину всієї суми). А той вилупок погоджується, але під заставу СААБа, а потім ще починає ставити свої умови які на перший погляд розумні, але це тільки на перший погляд...

Одразу поясню цей вчинок: мій батько дуже не хотів бути винним нашому спільному товаришу таку велику суму, бо це є дужа добра людина, тимпаче в нього багатодітна сім'я, а на носі свята. 

В 7 годині ранку ми були у нашого товариша, та вічливо відмовляємось від усієї сумми, розповівши що знайшли половину грошей. На що отримуємо відповідь "... добре. Але якщо щось - дзвоніть одразу."

У 8 годині ми вже забрали цю людину, яка погодилась допомогти з перегоном, і о 9 годині були вже у продавця. А далі все розвиваєтся як у кошмарі...

Ця мразота спочатку намагається підсунути свої документи для оформлення ДКП, на що був посланий продавцем, бо у договорі вже стояли мої дані. Потім ще намагається створити якусь хуйню, на що продавець його вже післав наступною фразою "Fick dich. Das ist das erste Mal, dass ich dich sehe. Und ich habe nichts mit dir vereinbart." А після підписання документів, та розрахунку - висмикує документи і ключі від машини і кажучі: "Я беру машину в арест. У вас есть два дня что-бы расплатится. А СААБ можете себе в жопу засунуть, он мне на хуй не нужен." - пригає у BMW і в'їжджає, тікає. Ми з батьком були у той момент в а*уї - німець мабуть теж, бо він спитав "Все гаразд?", я ему ответил "Я воль. Алес гуд.", хоча все було ни*уя не гуд. І тут німець видає: "Я вже знаю що ви живете поряд, тому я зняв авто з регістраціі, і номера не дійсні. У вас же все одно є ще друга машина, щоб з'їздити в МРЕО.".

 І тут я зовсім офігів... Я думав що мені здалося що з номерами було щось не те, чогось не вистачало... Виявилося що не здалося, і так - це був повний пи/*ець.

Трохи пояснень: Перший поліцай який побачить ці номера, міг зупинити його та зі спокійною душею відправити Беху на штрафмайданчик, адже у неї не було, ні страховки, ні техпаспорта, ні номерів. А цей виродок живе у майже 60 км від місця покупки авто. Тобто шанси натрапити на поліцію майже 90%.

Я з батьком швидко сідаю у СААБ та дзвоню товаришу та розповідаю все як є, попутно намагаюся наздогнати цього хуілу. Товариш нам каже, щоб ми наздогнали цого щура і скинули йому геолокацію місця де він буде, та тримати його поки він не приїде. Добре що дорога одна і шанси догнати цого підора становили 99%. Наздогнавши цю наволоч, ми впали йому на хвіст і слідкували за ним до кінцевої зупинки. Так як зупинитися він не далеко від свого дому де ми його в ранці забирали, а я вже скинув кінцеву точку Товаришу. І як тільки коли він запаркував БМВ, а ми заблокували йому виїзд, цей гандон нас побачив та почав «качати права».

Ми зняли номера з автівки(хоча користі від них було «0», а цей хуйло пішов додому з доками та ключами. Ми ж відʼїхали трохи нижче по вулиці та стали чекати.

Через хвилин 15-20 наш Товариш приїхав і як виявилось не один, а з своїм родичем.  Вони разом підійшли та сіли до нас нашої автівки. 

Далі я пропущу деталі розповіді. Бо то вже був реально треш: коли ця мразота напевно побачила коли виходила, що позаду нас стоїть припаркований чорний, тонований бус і до нас приєдналися якісь люди…  А тим паче, коли він побачив що йому привезли гроші - що воно пизділо у своє виправдовування…. «Та то не він…..» «Це все його жінка….» «Там нижче стоїть радар швидкості…» і т.п. Але мені було вже похєр, шо там пиздить ця тварина.

Як би то не було, але і нам з батьком теж трохи дісталося «люлєй» від нашого Товариша, за то що спілкувалися з таким ... 

Коротше - ключі, і доки у мене на руках, але є одне АЛЕ. Номери я зняв в процесі затримування цього дебіла, та і толку від них нуль. На годиннику вже майже 13, і купити "транзіти" ми вже не встигаємо. І тут я згадую що вожу з собою у багажнику СААБу - Українські номери від старої Бехи... Але нас видає зелена плакетка на лобаші. Рішення просте - вологі серветки, спирт і лезо. І через п'ять хвилин лобове скло майже як з заводу. 

Ми вирішили, що гнати її до мене додому будемо краще під вечір, об'їздною дорогою, і спочатку буде їхати його зять на бусі, потім я на БМВ, а він ззаду на СААБі.

Тож так ми і пригнали автівку додому. А я з сумом ще раз переконався, що більшим ворогом Українця за кордоном, може бути тільки інший Українець. 

Бо від своїх співгромадянин найменьше чекаєш на підставу... Звісно - не всі такі сволоти, і серед "німців" є козли. Але у співвідношенні того, що я бачив за ці 1,5 року в лагері, і не тільки, то десь у 65-70% коли хотіли на*бать мене, або моїх батьків -  на при великий жаль і сум - це були наші співгромадяни.