Автомобіль це відображення власника.
Наскільки він доглянутий, наскільки він справний - залежить тільки від власника.
Тому досить розповсюджена історія, коли власниками автомобіль викатується до моменту якогось вартісного ремонту та скидується на наступного щасливця. Який постає перед тим самим вибором.
Й через декілька таких ітерацій автомобіль або вмирає десь на розборці, або потрапляє до ентузіаста/петролхеда/фаната.
Звідси починається історія якісного обслуговування, тюнінгу та насолоди від процесу догляду.
Саме цим я й керувався, коли мені авто потрапило до рук. Лако-фарбове покриття було не у найкращому стані, тому одразу закладався план, що всі огріхи прибиратимуться
Ну й наслідки ремонту після пошкодження в Америці також повилазили:
А також наслідки неякісного ремонту після ДТП вже в Україні:
Відповідно з цього склався перелік запчастин під заміну некондиційних:
Звісно оригінал.
Окрім бамперу. Зайшов мені RS-стиль.)
Звісно або нове або вживане в колір.
З лютого почалася закупівля.
Вже на той час була підрахована кількість елементів під фарбування. Й виходила не дуже велика різниця з тим, якщо пофарбувати все авто.
Переваги:
1) Робитиметься все капітально та за раз;
2) Не буде кольорових переходів;
3) Вартість не сильно відрізняється від часткового фарбування елементів;
4) Можливість запаятися на повну та пофарбувати у інший колір. А мені прям дуже подобається колір British Racing Green. Але я вирішив не йти в таку радикальну історію. Хоча була спокуса. Можливо колись в майбутньому пограюся з кольоровою плівкою.
Недоліки:
1) Загальний бюджет;
2) Щонайменше 2 місяці очікування;
3) Необхідність зрізання лобового скла для якісного фарбування сколів навколо нього. Але доля мені з цим допомогла. Під час подорожі до козацького краю я спіймав смачного камінчика.
4) Мамкіни підборщики, в яких машина на 100% затоталена котлета. Це на випадок ЯКЩО машина взагалі колись продаватиметься. Тому цей допис, здебільшого для вас, котики. :)
В цілому паралельно з впровадженням тюнінгу, ремонту та планового обслуговування зароблялися гривні на фарбування.
І от наприкінці липня настав час:
Й наприкінці вересня нарешті я задоволений сідаю за кермо сяючого авта, від вигляду якого завалив обличчя не тільки я, а й рідні та знайомі. :)
З новим переднім бампером повернулися на своє місце протитуманні фари. Але то вже тема окремого допису.
В підсумку - чи варто воно було того? Однозначно так. Бо робив я це не для когось, а для себе та авта.
Бо маю надію, що колись в майбутню еру Тесла та інших електросамокатів я буду знімати чохла з пекельно-чорної Ауді, щоб під гуркотіння бензинового двигуна покатати на ній онуків.)
Але спочатку треба допомогти ЗСУ вигнати кацапів на їхні смердючі болота. Тому не зупиняємо донати та працюймо задля перемоги.
Stay tuned.