Повернення до Німеччини

Після ремонту підвіски я нарешті міг знову спокійно їздити по дорозі, не міняючи кожні 2 ткм протерті в прямому сеніс до дір задні колеса. Т.к. спереду вже були ті колеса, що планувалися на повернення до Німеччини, то лишилося тільки перекинути задні. Комплект із оригінальних, рівних, ніколи не правлених і неособоиво ржавих сталевих дисків з убитою гумою лишився в кума на продаж. Все було б добре, але доки ми вбивали час, чекаючи на візит на СТО, нас знайшла корона))) Дружина та матір пиляли мене, мовляв, нічого цілими днями кататися на зустрічі з різними друзями, підчепиш корону від них або в транспорті. А вийшло так, що корону ми підчепили від чоловіка куми, коли гостювали в них 2 дні :) Він приніс її з роботи від хворого співробітника. Від куми ми помандрували до кума, там і відчули на наступний день перші симптоми. Ще через день я поїхав у найближчу лабораторію Синево, яка і підтвердила наші побоювання. Кум з дружиною вже перехворіли раніше, тому їх ніяк не зачепило, в мене один день була температура, а потім через тиждень зник смак, в дружини температури не було, зате прокашляла 2 місяці точно, а донечку взагалі ніяк не зачепило. Можливо з прививкою нас би теж не взяло, але ми геть не поспішали її отримати, а після хвороби ми вважалися півроку привитими :) Отже, похворівши кілька днів у кума, ми переїхали в квартиру куми в Борисполі, але сидіти і нічого не робити нам було ніяково, тому вирішили попри "позитивчик" пхнути з Києва на захід. Виїхали після обіду, затарилися колесами в аптеках і попхнули на Львівщину. Якимись матюками ми напетляли за день 670 км.

Т.к. ми не хотіли заразити батьків дружини, то відповідно запланований тиждень гостювання на Львівщині випав і ми попхнули просто додому. Поспілкувалися на відстані, теща принесла гаряченького поїсти прямо в машині, трохи перепакувалися і поїхали далі на кордон. За 1.5 години ми пройшли обидва контролі і вже їхали по Польщі. Зі сходом сонця втома традиційно мене поборола і ми зупинилися на годинку покімарити. Підзарядивши власну батарейку ми попхнули далі, час від часу зупиняючися на перекус та туалет. Т.к. на Турані я тримаю 120 км/год на автобані, то в пізнє післяобіддя ми вже були вдома. 

Так, в дощ та на українській солярці в мене розхід палива помітно збільшується, аніж на європейському паливі чи в суху погоду... До речі, вже думав, що "велике крадівництво" реально покращило стан основних автошляхів, доки на кільцевій Львова не влетів у якусь вузеньку канавку біля одного із світлофорів. Наслідок удару бачите по фото:

Т.к. колесо не спускали, то так і доїхали додому. Вдома вже порівняв так, що нічого й не видно було, тим паче ще й ковпаки надів :) Т.к. ми приїхали раніше запланованого, то сиділи тупо ще тиждень вдома на карантині... Зате був час зайнятися недоробленими в Україні справами по Турану)))