Щітки та повідки склоочисника. Що всередині?

Цей допис повинен був бути коротким, але щось мене понесло. То най буде!

Морочившись із оптимальним внесенням рідини на скло я також не забув і про те чим цю рідину по тому склу спочатку  розмазувати, а потім з нього прибирати. За розмазування відповідає така цікава річ як склоочисник, дві частини якого  найчастіше потребують заміни - щітка і повідок.

Деталь склоочисника перша - щітки. На Тігушу як і на більшість автомобілів зараз можна обрати та встановити будь який із трьох існуючих типів щіток склоочисників (головне щоб кріплення було під "гачок") - каркасні, безкаркасні та гібридні.

Каркасні 

-самі дешеві, прості і надійні. Працюють допоки не порветься лезо або не почнуть відламуватися від випрацювання частини корпуса. В принципі, буде працювати і потім але вже з пошкодженням скла. Виглядають так собі, але завдяки конструкції забезпечують майже 100% прилягання леза до скла при будь яких режимах роботи. Прилягання відбувається завдяки наявності в конструкції системи коромисел і двох металевих полосок.

Коромисла дають рівномірне розподілення притискного зусилля від поводка на 4 і більше точок (в залежності від довжини щітки). А металеві полоси вставлені в бокові пази вздовж всього леза слугують кращому розподілу притискної сили між точками коромисел. Виходить така цікава проста шарнірна "граюча" конструкція.

Єдина проблема - якщо по якійсь причині профукати заміну, то при розриві леза можна поцарапати скло одним із затискачів на коромислі. Колись у виробника Champion були щітки майже на всі типорозміри з пластиковими тримачами леза

... і у випадку розриву останнього, скло не шкрябалося. А потім вони стали робити з металевими скобами як і всі.

Каркасні зазвичай працюють роками при умові, що при роботі на суху на склі немає пилу та піску. Якщо ж пил/пісок  є, то пошкоджується лезо і тоді будь який склоочисник перестає нормально очищати, залишаючи не тільки полоси рідини після себе, а й шкрябаючи саме скло. 

Безкаркасні 

- завдяки своїй конструкції самі компактні по висоті і завдяки цьому майже непомітні коли склоочисник не використовується. Рівномірність притискання леза до скла забезпечується тільки двома пружинячим полоскам металу (дещо ширшим ніж у каркасних) які виконують і роль корпуса щітки - лезо затиснене між ними. 

Оскільки ці полоски основа щітки, то їх для більшої естетики зазвичай прикривають ще  резиново-пластиковим аеродинамічним гребінцем .

Але якщо ці  полосочки мають брак чи корозію від старості (у них тільки поверхневе закалювання і коли з'являються точки корозії, то полоски втрачають пружність) - лезо перестає  рівномірно  притискатися і буде очищувати тільки по центру щітки (в залежності від розміру щітки це переважно від 0.5 до 1/4 довжини). 

Здавалося б що безкаркасні це найбільш надійні склоочисники - за відсутності шарнірних елементів при обмерзанні взимку не втрачають властивості повторювати форму скла. А влітку взагалі придратися ні до чого.

Але як показує практика, навіть доволі дорогі (що ще не показник що якісні) нормально очищують тільки перший сезон. Потім, коли щітки прожарилися на сонці, промерзлися на морозі, окропилися реагентами та омивачками,  великим подивом буде бачити як при русі автомобіля, кінці щітки від набігаючого повітря починають підстрибувати на склі. Таке собі задоволення особливо коли інтенсивний потік транспорту і потрібно постійно очищати скло.

Гібридні

- за задумом виробників повинні бути квінтесенцією всіх плюсів каркасних і безкаркасних. Маю досвід користування тільки бюджетними гібридами (Magnetti Marelli, Topex) ціною до 500 грн за пару, бо купувати щітку склоочисника по ціні в пару тисяч гривень за одиницю мені жаба і тверезий розум не дозволили. Також не беру до уваги гібридні що сконструйовані під окремий автомобіль - там щітки підігнанні під аеродинаміку конкретного кузова. Тим більше що зараз немає де взяти таку навіть вживану щітку щоб роздерибанити та подивитися конструкцію. 

А в тих що є (бюджетних) конструкція вельми цікава.

Якщо сильно не придивлятися, то здається що корпус щітки складається з декількох сегментів, до яких вже приєднано лезо.

Але якщо трішки подивитися і поковиряти, то виявляється деяка хитрість.

За основу корпуса виробники взяли конструкцію каркасної щітки. Приблизно 3/5 довжини по середині гібридної щітки займає каркасна ( металеві коромисла). Якщо сковиряти весь пластик, то отримаємо просту, тільки куцу каркаску. Краї щітки (ті самі по  1/5 довжини з кожного краю склоочищувача), фіксуються тільки пластиковими накладками. Виглядає прикольно, стильно, молодіжно. Але по факту це дещо облагороджені звичайні каркасні склоочищувачі.

Додаткову пружність лезу, як і на каркасних,  забезпечують дві вузькі металеві полоски на всю його довжину. Хоч основний корпус і захований під пластикові накладки, але проблема обмерзання шарнірів присутня і тут. Тому використання нормальної омивайки обов'язкове. Бо у мене гібридні на початку першої зими їх використання обмерзали що скажені. Як почав використовувати нормальну омивайку, то була тільки радість.

Тепер окремо про лезо в щітці.

Самі по собі щітки нічого не варті якщо ота резинова полосочка яка тре по склу буде якось пошкоджена. Самий головний ворог лез - робота  на суху по грязному, притрушеному пилюкою чи  обмерзлому склі. Тут все просто - лезо надрізається камінцями/піском/льодом і потім починає "полосити". 

Другий ворог- самі водії. Дуже часто бачив/читав як під час мийки свого коня, автовласник протирає лезо тряпкою і потім показує яка тряпка грязна. Справа в тому, що всі більш-менш нормальні виробники, для захищення матеріалу лез від пересихання під дією сонця та реагентів, використовують нанесення графіту на лезо. І цікавинка в тому, що на це графітове покриття пилюка не налипає. А от якщо по якійсь причині графіт зникає, то лезо дуже швидко пересихає, пошкоджується, розвалюється.

На данний час є така можливість як заміна леза в щітці. Але є але - сама процедура заміни. Якщо на каркасних і гібридних щітках лезо затиснене тільки в декількох точках коромислами і його заміна - справа декількох хвилин, то на безкаркасках лезо затиснене по всій своїй довжині і потрібно буде добре поморочитися. 

Як на мене, при наявності купи різноманітних і не дорогих щіток в зборі, воно того не варте.

Деталь склоочисника друга - повідок. Це конструкція з двох металевих елементів, з'єднаних шарнірно зі ступенем свободи в одній площині і пружиною яка цю свободу обмежує. Повідок безпосередньо створює силу тиску щітки на скло, за що  відповідає та сама пружина.

З часом ця пружина дещо розтягується (особливо коли на довгий час підіймають двірники) і склоочисники при роботі починають генерувати не зовсім пристойні звуки (попукують) залишаючи при цьому неочищені плями на склі.

Саме, здавалося б логічне рішення - придбати нові повідки - на жаль, не завжди вирішує проблему. Багато хто стикається з тим що новий повідок не забезпечує потрібної сили притискання - або пружина створює трішки меньше зусилля, або пружина чи скоба трішки більшої довжини ніж потрібно. 

Якщо рідний повідок не ламаний/ржавий, то рішення доволі просте при наявності мінімального інвентарю - зтиснення скоби щоб скомпенсувати розтягнення пружини. 

Більш конкретно що і коли встановив та які відчуття - у наступному дописі.

Слідкуйте за чистотою лобового скла - адже це запорука безпечного руху!