Про все, що було за три роки

Якби я почав вести журнал з моменту знайомства з цією дамою, він мабуть складався б з декількох томів.

Я ж, постараюсь пробігтись по декілька слів, хоча маю сумніви, що все згадаю.

У зв'язку з розширенням сім'ї, після продажі маленької червоної МіТо стало питання пошуку наступної Альфи. Вибір був однозначним - 159 дизель спортвагон. В ідеалі знайти ТІ.  Машинка приїхала з Голландії з пробігом 250тис (так, трохи поїздила) в непоганому як для пробігу стані. Не фарбована, без шпакла, з пристойним збереженим салоном, розбитою передньою ходовою і надзвичайно тяговитим двигуном.

Далі почалось... Спочатку було замінено масла в моторі і коробці, помпу, роліки, ремні включно з (зараз у власників 2.4 повинно засіпатись око) еластичним ремнем генератора.

Після цього взявся за передні ричаги. Вони у 159, як то кажуть живуть яскраво але недовго. Тому прийшлось міняти верхні, нижні і стійки стабілізатора.

Далі, за обслугу гальм. Колодки в коло, ревізія супортів і троси ручного гальма, (у альфаста продовжується нервовий тік) які щоб замінити потрібно розібрати половину салону.

Знайшов надламану передню пружину і вирішив поставити комплект ейбахів. При заміні виявилось що надламані були три із чотирьох.

Це все, була розминка перед початком обслуги двигуна і навісного. 

Так, я змінив свічки, клапан вентиляції з маслопомийкою, дві подушки двигуна і одну коробки, демпферний шків. Купив великий алюмінієвий захист замість побитого пластмасового пильника.  Відремонтував масляний радіатор (маю везіння бо новий коштує якісь неймовірні цифри як для радіатора). Згодом потекла трубка гідропідсилювача (знову вітання альфісту з сталевими нервами) яка облила ремні, роліки і гену з його ремнем + насос хапнув повітря. Отже: трубка в ремонт, новий насос, генератор на перебірку + нові роліки, ремні. Попутно у хлопців, що займались геною попросив також обслужити стартер про всяк випадок. Далі в приводах пильники і змучений тришипник. 

Згодом почав замічати, що мотор працює якось жорстко. На номері при активній їзді з'являлась чорна кіптява. Почала діставати часта регенерація дпф. Так, я взявся за паливну і екологію... Перебрав форсунки з заміною розпилювачів (хоча корекція була в межах норми). Почистив егр, впускний колектор (можна було відкривати власну шахту😎), вимив сажевий .... і це все не дало абсолютно нічого ... Вона і далі працювала дивно, хоч і їхала як божевільна, а регенерації у місті, в заторах просто ганьбили. Так, я дійшов до рішення про видалення дпф та перекриття клапана егр. 

Все зробив і взявся цю всю справу відшивати з думкою, що попутно стейдж1 буде. Яке ж було здивування, коли спеціаліст з прошивки сказав, що вона уже з Європи прошита якимись місцевими гонщиками, і то доволі "по дикому". Справа в тому, що вона для того щоб себе нормально почувала, потрібно було постійно навалювати, а міський розмірений стиль водіння просто вбивав її екологію.

Була ще копиця дрібниць і не дуже. Від заміни значків до галогенових лінз на лед модулі. Всього й не згадаю. Основне, що це все як одна велика пригода і коли на ній заїжаєш на серпантини гірських перевалів, розумієш, вона того варта.

Ps: як зустрінете альфіста чи альфістку, усміхніться на зустріч, пам'ятайте це ціленаправлена людина з надзвичайною витримкою 😁

Всім добра й подяка ЗСУ