З якими пригодами купешна лагуна потрапила до мене

Тааакс, пройшов деякий час, підзібрався з думками та готовий описати дійсно прикольну історію як до мене потрапила дана автівка. Тексту багато, але такі пригоди не кожен день бувають))

Почалася ця історія, сама того ще не знаючи, десь декілька років тому. Гортаючи оголошення на авторіа одного разу натрапив на гарну лагуну купе. Додав до обраного, та інколи заходив передивлявся, запала в душу, як то кажуть. (Тоді не було змоги її придбати, то і не їздив дивитися.) І якось так складалося що продані інші автівки із мого обраного автоматично зникали, а ця єдина все висіла (з продажу її зняли, оголошення було не активне). І от за тиждень до дня народження вночі не спалося і чисто від скуки зайшов на ріа, відкрив обране і що я побачив? Ця лагуна актуальна, ще й ціна солодка, значно менше від тієї що була колись.

Трішки розмірковувань, та вирішив все ж таки подзвонити дізнатись що як, та домовитись глянути. Ціна була майже 1в1 з моїм меганом, то при купівлі чисто по грошам не багато втрачав. Нюанс лише був у тому що якщо рішусь її забирати, треба буде зачекати місяць поки зробляться документи, так як власник за кордоном, а машина тут. Домовились, збираюсь їхати. Виявляється що куму також треба до Києва забрати тещу з лікарні, і щоб як олені двічі за пару днів не кататись до Києва вирішуємо що їдемо раз і робимо обидві справи, а отже тепер день поїздки залежить від лікаря. Варіанти два, або п'ятниця, або понеділок (в мій день народження). Випала доля саме на другий варіант. Схема нашої поїздки проста, в неділю їдемо до села за лубнами, там ночуємо і зранку бадьорі до Києва.

НО пригоди починаються раніше. Перед решетилівкою у нас відпадає гальмівна колодка, і приходиться їхати майже без тормозів щоб не добити ще й диск. Звісно ні в решетилівці, ні в лубнах ввечері у неділю знайти колодки не вдається. Значить їдемо так до Києва і там першим ділом на сто. Ок.

Момент другий. Сидимо вечеряємо, заходжу на ріа щоб показати по що саме їду до Києва, і тут бачу що лагунка знята з продажу. Дзвоню, кажуть що пів години тому дали завдаток за неї... Мдаа.. кльовий подарунок на ДН виявився.. ну що ж, попрохав все ж таки зустрітись глянути автівку, бо може б і не сподобалось мені, і був спокійний, або мало лі що).

Наступного ранку доїхали до Києва, відразу на сто, де в процесі нам відмовляють у заміні колодок. Мовляв супорт також треба міняти, а підпустити кума самостійно їх замінити їм не можна (велике мережеве сто). Ну йообжеж. 

Починається величезний дощ, а ми повземо на місце огляду машинки. Як наче всесвіт проти мене)). Ну він швидко пройшов, оглянули, покатались, поспілкувались. Висновок що скоріш за все я б її таки брав якби раніше приїхав) ну і поїхали далі по справам.

Так пройшов якийсь час, дзвінок від хлопця що мені показував лагуну. Каже що ті відмовилися її забирати, не захотіли чекати, взяли вже щось інше. Ну прикольно. Власник попросив підготувати її та відправити до нього. Ну і ладно, вже якось змирився. І в процесі бесіди виявляється що ті "поперєдніки" скинули ціну ще на 500$ (а спочатку ціна була й так низькою та абсолютно без торгу). Кажу круто, я б так точно її забрав, на що мені пропонують уточнити у власника може таки мені віддасть якщо я згодився місяць зачекати. Дає добро, віртуально вдарили по рукам. Та я переходжу в режим очікування документів.

Проходить трішки більше місяця, документи ось ось на днях прийдуть, збираюсь до Києва вже забирати авто. На зустрічі зі знайомими виявляється що вони також на днях їдуть до Києва за машиною. Круть, погнали разом, веселіше буде.

Проходить трішки більше місяця, документи ось ось на днях прийдуть, збираюсь до Києва вже забирати авто. На зустрічі зі знайомими виявляється що вони також на днях їдуть до Києва за машиною. Круть, погнали разом, веселіше буде.

Гадаєте все закінчилося? Ну таке. Треба в дальню дорогу ж заправитись. Та заправка не робе, ту проїхали вже не повернутись. Заїжджаю на одну, і тут недалеко від нас збивають ракету, ми прям бачили у вікно... Заправка зачиняється. Їду далі вже на лампочці у надії на якусь відкриту таки потрапити. І вже, як наче на парах, таки заправився та поїхав додому...

Така кількість різноманітних ситуацій, співпадінь.. Як була доля заволодіти цією автівкою, так все й вдалося. А пригоди тільки додають фарб до життя. 

Дякую усім хто прочитав, сподіваюсь не втомилися від тексту)) та всім всім бажаю якнайскорішої нашої перемоги, та щоб усі гарні бажання збувалися.