Враження від довгих поїздок (в тому числі без даху)

Тре було катнути десь під 400 км на Вінничину, якраз було цікаво перевірити її на такі далекі відстані, тим більш шо востаннє я далі 100 км на ній їздив тіко коли купив і переганяв назад до Львова, ну й мотор сам себе не обкатає. :)

Враховуючи, шо я на обкатці, то режим їзди десь до 140 кмг (це десь біля 3500 обертів на 6 передачі). Туди їхали в дощ й трохи було трафіку у Львові та по Львівщині, плюс всю дорогу дощ, не самі комфортні умови для поїздки. В дощ відчуваєш себе як в палатці на колесах, чутно кожну крапельку. Та й загалом машина має мінімум якоїсь ізоляції від шумів, навіть підкрилків нема: будь-який камінчик, який відлетів від колеса, чутно як удар по барабану, особливо коли прям по водійській арці прилітає, а там якраз місце для лівої ноги прям на ній, аж відчуваєш це ногою. Але до цього звикаєш й воно перестає лякати, це стає частиною досвіду від машини, та й власне я переконаний, що машина має бути такою: вона не має тебе ізолювати від дороги і навколишнього середовища, не має тебе присипляти, а навпаки передавати тобі всю інформацію і тримати твою увагу, не має забирати в тебе відчуття швидкості, а навпаки кидати тобі його в лице, таким чином тобі не треба розганятись до 200 шоб відчути якісь сильні емоції. Але то я шось відійшов від основної теми, комфорт їзди в не дуже комфортних умовах, так от, поки я туди доїхав, прийшов до висновку, шо це явно не є кращою машиною для цього: в мене втомилась шо ліва нога від того що від посадки мені тисне кросівок (насправді виправляється тим шоб повністю ногу на "мертву педаль" ставити, а не тільки носок, але в мене нога не звикла якось, то ж коли не думаю за це, ставлю її неправильно), шо права від того шо нема круїзу, то ж постійно тре швидкість регулювати ногами, то ж я зняв кросівки, лівій нозі стало краще, а от права ніби ше більше втомилась від цього. Відсутність регульованого підголовника теж трохи ускладнює вибір зручної позиції за кермом, але то не є супер жахливо, просто тре погратись з регулюваннями (яких тут до речі тільки 3: вперед-назад, кут нахилу подушки для дупи, кут нахилу спинки). З хорошого: в євро версії з 6-ступом передачі відносно довгі, то ж якшо не прям навалювати, то не супер голосно чутно жужання 4 циліндрів 1ZZ-FED (особливо актуально коли стоїть голосний вихлоп як мій TTE), правда 6 з 5 доволі близько (бо по суті просто в дорестовий 5-ступ присрали ше одну передачу без зміни передаточних попередніх).

Але довга їзда по прямій – явно не те, чим ця тачка може розважити, саме веселе починається коли десь зʼявляються хоча б +- різкі повороти. А взагалі сама приємна частина дороги туди була, як не дивно, коли ми завернули вже на трасу другорядного значення, яка була всіяна ямами: обʼїжджати їх на машині з швидкою рейкою та супер легким передком, який просто телепортується коли рухаєш кермом, це прям лютий фан, я аж забув зразу шо я був втомлений. Ну й коли я туди їздив на фокусі ст, то повороти, які мали бути веселими, проїжджались повільно через погане покриття і жорстку підвіску, а тут якраз те шо треба: достатньо жорстка шоб кузов не кренився і швидко відповідав на кермування, але не настільки шоб вибивало зуби на нерівностях чи губився зачеп по поганій дорозі.

Ну але все ж таки в той день були втомлюючі умови: дощ, обкатка, яка обмежує де ти можеш обігнати когось, багато трафіку, плюс виїхали пізно й доїжджали вже коли стало темно, то ж я вирішив що це не дуже репрезентативно й чекав як буде по дорозі назад. Й от в день коли вертався, погода була сонячна, жодної хмаринки, то ж дах без роздумів був відкинутий, а крем від загару нанесений на усі відкриті ділянки шкіри (більше я не повторю помилку, яку зробив в другий день володіння мр2 і згорів так шо ніс обліз). Коли я тільки купляв цю машину, то думав що їзда без даху – це чисто по місту покатати, що по трасі воно буде шумно, вітру буде забагато тощо. А виявилось що софт-топ від шуму не прям супер помітно ізолює, а без даху якшо підняти вікна й віндбрейкер, вітер хіба шо прочісує трохи голову. Ну й шум насправді якось більш натуральним відчувається чи шо, але він чомусь не так тисне як коли ти їдеш з дахом. Не знаю що змінилось: чи то я поміняв трохи регулювання сидіння, чи то як ставлю ногу, але цього разу ноги не втомились. А от телефон на сонці перегрівся майже моментально, але я включив кондиціонер й направив на тримач, виявляється це дуже добре охолоджує його. Й та, ми проїхали під 400 км без даху, це поки шо не тільки найбільше, що я проїхав за день на цій машині, а й найдовша відстань зі скинутим дахом. Дуже кайф, але лице дуже дивно відчувалось потім, певно від крему шкіра затягнулась. Був здивований, що втомився прям помітно менше, але потім глянув на час за кермом і все стало на свої місця.

Рішив ше порахувати розхід між заправками, от розрахунок за 420 км здебільшого по трасі:

Ну й тримайте ше фото мрки з центру Вінниці, щоб не дивитись тільки на скріншоти: