Перша подорож

Обережно, лонгрід! Так, знову, вибачайте)

Авто було придбано у місті Черкаси і треба було повертатись додому в Одесу. Маршрут був відомий, бо це не перша поїздка туди й назад і складає приблизно 450 кілометрів:

Раніше цей маршрут я проїжджав на батьковому старому авто ВАЗ 21099 і виникало багато ситуацій де відверто не вистачало ні потужності авто, а ні комфорту. За батьковим авто я намагався приглядати, і навіть був змушений зробити капітальний ремонт двигуна та коробки. Але все ж таки техніка стара, і очікувати що буде щось більше за 60 кінських сил було зайвим.

Одним з критеріїв підбору нового авто була достатня потужність двигуна і можливість набору швидкості у разі потреби - чи то потрібно швидше пройти авто чи ще щось. Чому? Через наступні історії…

Трасса 95 відома своїми підйомами і спусками, на котрих є додаткова смуга для вантажівок. Старе авто зі спуску звісно їхало добре, але ось на підйом починались проблеми - авто зі швидкості 100-110 втрачало швидкість до 80-70км на годину з 1-2 пасажирами і однією сумкою, і ні пониження передачі, ні “Pedal to the metal” не рятувала, і в кінці підйому були неприємні моменти, коли додаткова смуга для підйому вантажівок закінчувалася і величезні фури знову поверталися у свій ряд і могли заважати як мені, так і я їм, через те що повз як черепаха. Таке траплялось і під час поїздки до Черкас за новим авто. Вибачайте кому заважав їхати, але ж життя в нас таке бентежне.

До підйомів ми встигнемо ще повернутися. Тема фур ще не до кінця розкрита - трасса 95 переважно складається з двох смуг для руху і зазвичай у правій смузі їдуть вантажівки. І ось наступив момент коли треба було проїхати декілька, можливо 3-4 фури під ряд, що рухалися у правій смузі. Я поглянув що я нікому наче не заважаю, у лівій смузі  десь далеко позаду їхало авто, і я вирішив піти на опередження цих фур через ліву смугу. Спокійнесенько їхав більше 100 км на годину, бо на цій трасі дозволено аж до 110 км на годину, і проїзджаючи першу фуру з кінця я побачив що позаду мені блимає фарами чи то Ленд Крузер чи щось подібне… Ну що ж, я піднатискаю щоб швидше проїхати ці фури, вже починаю проходити другу фуру, як вже та Тойота просто треться позаду мене, блимає фарами…

А я б у відповідь тільки б міг розвести руками, бо вижати більше зараз не міг раптово… І ось тут під лобовим склом Тойоти включаються паті-ліхтарі - червоний та синій з супроводом сирени… 

Розумію, що водій дуже поспішав і був змушений звернути у карман між фурами розміром у пів фури, щоб пропустити це спец авто… Відчуття між фурами дуже неприємне. І як спец авто проскочило, я повернувся у ліву смугу і в салоні вдвох зробили синхронний видих.

Це приклад з того що було на шляху до Черкас, і різні ситуації траплялись - бо це дорога. Пару слів про комфорт - у батьковому авто з комфорту був обігрів та обдув. Влітку обдув повітря робив з машини сауну на трасі. Восени ще було більш менш добре, але вібрації і скрипи дуже дратували.

Повернемося до підготовки до нашої подорожі. Маршрут нам був відомий, заправка перед виїздом буде зроблена і дозаправка після повороту на трасу під Уманем запланована, бо хтозна якою буде витрата палива в нового авто в реальності від мого водіння. Для безпечної поїздки додому треба доукомплектувати авто, бо оригінальних брендових речей в авто не було - ні вогнегасника, ні компресору, ні аптечки. Де це можна швидко і в одному місці придбати - звісно в Епіцентрі.

Отже ввечері після придбання авто поїхали до епіцентру і придбали аптечку європейського стандарту

Світловідбиваючий сигнальний жилет

Вогнегасник порошковий на 5кг, щоб на душі було спокійніше

Компресор побільше щоб міг накачати колесо R18

На упаковці компресора було написано, що в середині коробки є все, що треба для роботи. Вже після покупки під час розпакування помітив, що присутні лише клеми і відсутній адаптер для прикурювачу. Це мене насторожило, бо клеми на аккумулятор під'єднати треба, а він знаходиться у багажному відсіку, під кришкою багажника під запаскою… як пояснили пізніше, компресор потужний і його не можна під’єднувати до прикурювача. А ось лізти під запаску не треба, бо це було продумано інженерами і клеми спеціально виведені під капот як червоний кабель плюсу з відкидною кришкою та массою з кузову:

До дня виїзду було ще декілька днів і був час опанувати нове авто після багаторічного досвіду використання старого авто з механічною коробкою передач. Перша відмінність між механікою та автоматом - педаль гальма. 

На старому авто поступово реагувала педаль гальма і чіпляла вже більш ближче до половини ходу, а в новому реагує майже одразу і одна з проблем - негнучке важке взуття, в якому педаль майже не відчувалася на початку призвела до дуже різкого гальмування… 

Добре що спочатку вирішили звикати на пустій дорозі. Як змінив взуття на більш м’яке і легше, то педаль стала відчуватися набагато легше, але все одно незвично.

Під час призвичаювання до авто, було незвично вчитися новим габаритам авто, бо універсал і ширший і довший за старе авто. Allroad м’який та приємний у керуванні, але все одно подумки шукав педаль зчеплення та думав коли треба переключити передачу, але з часом це закінчилося.

На що звернув увагу під час паркування - гарна сферична камера та добра проекція що співпадає з габаритами авто. 

Звернув увагу на те, що передній лівий датчик парктроніку по центру бачив якусь перешкоду (на ілюстративному фото добре видно роботу саме цього парктроніку), хоча її фактично не було - а в налаштуваннях, передні парктроніки були налаштовані працювати тільки по включенню заднього ходу та за натисканням кнопки, а ось включення при русі вперед парктроніки відключені. При включенні цього режиму, одразу парктронік (центр-ліво) бачив перешкоду перед собою. Часу на ігри з парктроніком не було, і режим був відключений знову - розберемося з ним вже після повернення додому.

Перед виїздом ще було перевірено тиск у шинах - він був 2.0, для м’якої їзди по місту, як казав попередній власник. Гума літня з індексом швидкості Y до 300 кг - жорстка, але з заводу рекомендуэться тиск 2,4 на передніх і задніх колесах як на літній так і на зимовій гумі - тому підкачав до заводських значень.

Авто заправлене, за день до виїзду додатково завантажено 4 коробки корисного вантажу десь на 40-50 кг в багажний відсік, сумка дорожня зібрана, вода в дорогу придбана. Виїзд заплановано на 7 ранку.

Асфальт був трохи вологий через ранковий туман, але видимість була гарна. Місто Черкаси тільки просиналось і вулиці були майже пусті. Виїхавши з міста ми опинилися на трасі, що веде до міста Сміла.

На трасі не було жвавого трафіку і було приємно звикати, як авто спокійно набирає швидкість 90 км на годину. Половина шляху до Сміли йшла по трасі в котрої смуга відділена від зустрічної зеленими насадженнями у малому рві, і покриття було після ремонту й авто шло тихо та спокійно, а ось вже на другій половині шляху ремонту вже давно не було і покриття більше було схоже на терку:

В цілому це приблизно 20 кілометрів між двома містами. Авто дивувало тим що м’яко і тихо з’їдало нерівності. Звісно бугри та ями намагався оминати, але авто також добре проходило це. Шлях після Сміли вже був не по рівній місцевості, а вже з пагорбами де зустрічалися і низини, де ще залишився туман з ранку, так і пагорбами, де було добре видно дорогу попереду. Хмари були дуже низько і натяку на сонце не було, вітер був сильний, але все ж таки без дощу. Відмінність наступних 180 кілометрів після Сміли до міста Умань в тому, що це вже дорога з двох зустрічних смуг, у деяких місцях з розширенням для організації поворотів та подібного, десь суцільна роздільна розмітка(у поворотах, на підйомах та спусках, у селищах через котрі пролягає шлях) і десь переривчаста. 

Ось на одному з відрізку з суцільною смугою з повороту на трасу виїхав дідусь на старому авто, що було завантажено всяким різним і потроху їхало по трасі. І ось настав час першого обгону, але треба було зачекати, бо в низині було ще достатньо туману, щоб обмежувати  вид на трасу та й траса постійно виляла поворотами котрі також  обмежували планування обгону. Дочекавшись нарешті прямого відрізку траси з переривчастою розміткою, з гарною видимістю - я нарешті вирішив зробити перший обгін на авто за містом. Включив індикатор повороту почав набирати швидкість наздоганяючи авто попереду, перевіривши що нікого немає поряд більше, перестроївся та ще сильніше натиснув на педаль газу… І я почав розуміти, який звір живе під капотом.

Авто декілька миттєвостей не реагувало на педаль газу, а потім оберти різко піднялись і я відчув як мене вдавлює в крісло, а перед машини підіймається. Забагацько натиснув на педаль газу і відпустив, набраної швидкості вистачило обігнати авто, після чого перестроївся назад у смугу і далі спокійно їхав.

Була зроблена зупинка у Географічному центрі України для фото, але вона була коротка через холодний вітер і навіть фото було невдало зроблено). За час поїздки до першого пітстопу біля Умані було помічено ще одну з систем безпеки:

Вона попереджає водія про те, що потрібно прибрати ногу з педалі газу через те, що попереду ситуація, що потребує меншої швидкості. Скоріш за все це пов’язано зі спусками, крутими поворотами та перехрестями на трасі, які бортовий комп’ютер вичислює за допомогою навігації та мап завантажених у систему. Якість покриття була доброю після ремонту і жодних проблем в дорозі не виникло.

Наступна зупинка - заправка ОККО під містом Умань на трасі Київ-Одеса. Позаду було вже 200 кілометрів від міста Черкаси. Час і самому перекусити, розім’ятися і підкормити Allroad: бортовий комп’ютер показував, що середня витрата складала 7,4 літра на 100 кілометрів.

Фінальний відрізок до Одеси складав майже 250 кілометрів. Після виїзду з заправки Allroad впевнено набрав швидкість в 110 км на годину і стабільно тримав швидкість як на рівній поверхні так і на підйомах.

Варто зазначити, що кількість фур на дорогах помітно зросла зараз. Як результат, можна побачити, як одна фура іншу обганяє… або декілька підряд. На підйомах вже фури можуть їхати у два ряди. Виникла наступна ситуація - на підйомі було вже 4 смуги руху, в крайній правій смузі їхали повільно Камази і подібне, у другій смузі зправа декілька фур більш новіших, але вони мабуть були дуже навантажені і також не швидко їхали вгору, у третій смузі також були фури, і там ось щось відбувалося. Одна чи дві фури змінювали смуги з 2ї на 3ю, і в момент мого наближення одна фура встала у 4ту крайню і почала опереджати іншу фуру у 3й смузі. Було дивно бачити 4 смуги з фур, і я встав у 4ту смугу в надії, що фура повернеться в 3тю смугу - вона це дуже швидко зробила.

І ось знаходячись на підйомі поряд з багатьма фурами було ніяково, і тому було натиснуто на педаль газу щоб швидше проїхати це місце. Зі швидкості 80 км на годину авто почало набирати швидкість і це у русі в гору - Allroad не тільки їхав, він жваво розганявся і показував що в ньому достатньо потужності розганятися й надалі. Ось це вже зовсім інша річ у порівнянні зі старим авто яке лише втрачало швидкість на підйомі. Тепер треба приборкати цього звіра!

Коли скупчення фур було повз, швидкість було скинуто і ми спокійно доїхали до Одеси. Бортовий комп’ютер показував, що витрата палива збільшилась до 8 літрів - більша швидкість і більша кількість затяжних підйомів.

Емоції від подорожі тільки позитивні. Нарешті ми вдома з новим членом сім’ї. Allroad виконує всі маневри чітко і прогнозовано, гарно реагує на кермо, м’яко йде по смузі й рівень комфорту дуже добрий. Вималювався певний план робіт по Allroad’у і речей котрі вже виконані на час написання статті і є ще заплановані. Дякую за увагу та до зустрічі!