Було б, мабуть, несправедливо не написати жодного слова.
Хоч і емоція більш свіжої і потужної машини сильна, але емоція якоїсь ностальгії до друга, з яким пліч-о-пліч проїздили 3 роки і виконували всілякі різноманітні завдання, все ще десь сидить і постійно про себе нагадує.
Машина продана куму мого друга, тому можна сказати, що залишилась поруч і навіть на "сімейних" номерних рамках, правда вже з київською КА ... ІТ серією.
До речі, коли я комусь розказував, що після ходових якостей Мондео мене буде важко чимось здивувати, люди здебільшого у себе в голові думали, що я десь сильно ударився цими днями або захворів і у мене температура. Але насправді Мондео на нівоматах - це дуже і дуже приємна машина, яка дозволяє одночасно наводити суєту в поворотах при дуже і дуже високому рівні плавності ходу і комфорту.
Двигун-грошопивця в принципі теж був непоганим і дуже економним, хоча періодично на обгонах хотілось би трошки більше динаміки. Все думав зробити чіп, але то одне, то інше, тому банально не встиг. Але по якимось своїм планам-хотілкам реалізував майже все. Залишалось лиш пальцем в небо ткнути і наробити отворів в передньому бампері під заздалегідь куплені форсунки омивача і, можливо, підфарбувати піскоструй по порогам і аркам.
Прощавай, друже мондео. Go further! :)
Стукав багажник (болячка універсалів), доки не поміняв клинці і замок з такої ж машини, а також "отвєтку" на нову.
І періодично стукали задні сидіння в місцях фіксації, лікувалось термоусадкою, вистачало на декілька місяців.
А от конкретно по ходовій все було просто і зрозуміло. Дуже часто виходили з ладу опори, кожні 6 місяців, поки не поставив орігу з транзіт коннекта. Діагностував сам собі - пальцем в небо) Стукає - пора мінєти)))