Наконец колеса стали на машынку

Сложились такие обстоятельства, что для меня от предыдущей истории прошло меньше 24 часов, а для вас — 2 недели. Но пора рассказать об этом замечательном дне, когда на машине наконец появились новые колеса. После работы я пулей полетел домой, загрузил все снова в машину и улетел на шиномонтаж. Работник вулканизации, кажется, не очень обрадовался, когда я принес ему вайт волы, но в конце концов
надевал их я. Балансировка была тревожным для меня моментом, ведь колеса до реставрации были, мягко говоря, изогнутые. Процесс забивания грузничкив был для меня очень болезненным, ведь он так безразлично их забивал на новенький окрашенный обод — для него это обыденная вещь, успокоил себя я. Когда поставили колеса — машина сразу заиграла новыми красками в прямом и переносном смысле. Все было именно так, как я себе нарисовал сначала в воображении, а позже на наклейке, оставалось только отполировать колпаки и дело кончено. За часик после монтажа новых колес начался дождь и мои чистенькие вайт волы стали уже не совсем ВАЙТ волами, но на радостях мы с другом поехали на Львов Арену дать покататься нашим женщинам на моем раритете) В тот день нас постигла новая проблема, но на этот раз это был уже не мой москвич и об этой истории никто наверняка не узнает, потому что драйва у моего друга нету. В субботу на той же неделе я отполировал колпачки и установил их на колеса. Сначала я колебался ставить ли их вообще, потому что без них машинка выглядела так по хулигански и в инстаграме машинку окрестили уже не "кабачком", а "арбузом". И все же не зря я с дрелькой мучился над колпачками — результат меня очень порадовал. Следующий этап — занижение. Но когда это произойдет, мне трудно представить, остается надеяться на лучшее.

Склались такі обставини, що для мене від попередньої історії минуло менше ніж 24 години, а для вас — 2 тижні. Але настав час розказати про цей чудовий день, коли на машині нарешті появились нові колеса. Після роботи я пульою полетів додому, завантажив усе знову у машину і полетів на шиномонтаж. Працівник вулканізації, здається, не дуже втішився, коли я приніс йому вайт воли, але з рештою вдягав їх я. Балансування було тривожним для мене моментом, адже колеса до реставрації були, м'ягко кажучи, кривенькі. Процес забивання грузничків був для мене дуже болісним, адже він так байдуже їх вколочував на новенький пофарбований обід — для нього це буденна річ, заспокоїв себе я. Коли поставили колеса — машина одразу заграла новими фарбами в прямому і переносному значенні. Все було саме так, як я собі намалював спочатку в уяві, а пізніше на наклеєчці, залишалось лише відполірувати ковпаки і справу скінчено. За годинку після монтажу нових коліс почався дощ і мої чистенькі вайт воли стали вже не зовсім ВАЙТ волами, але на радощах ми з другом поїхали на Львів Арену дати покататись нашим женщинам на мому раритеті) В той день нас спідкала нова проблема, але на цей раз це був вже не мій москвич і про цю історію ніхто напевно ніхто не довідається, бо драйву у мого друга немає. У суботу того ж тижня я відполірував ковпачки і встановив їх на колеса. Спочатку я вагався чи потрібно їх взагалі ставити, бо без них машинка виглядала так по хуліганськи і в інстаграмі машинку охрестили вже не "кабачком", а "кавуном". Та все ж не даремно я з дрелькою мучився над ковпачками — результат мене дуже втішив. наступний етап — заниження. Але коли це відбудеться, мені важко уявити, залишається надіятись на краще.

Схожі записи