Как я ездил домой

Немає і дня без пригод…

Поїхали в село на щорічний фестиваль на городі. Уся погоня за зайцем вкінці рядка з картоплею закінчилася тільки пізнього вечора суботи.

Після праці вирішив поїхати до своїх рідних. Вертаючись назад після 22 години, вже на трасі підозрілий подвійний стукіт сказав мені, що щось дуже швидко відпало з-під капота двигуна. Просвистівши за вікном ця штука, а це був ролик генератора, успішно зникла в нічній темряві. Сказати, що я здивувався — це не сказати нічого. :)

Двічі зупиняючись, без гідропідсилювача, генератора та охолодження двигуна я дістався додому. Діагностика сказала, що я попав на купу деталей, а голова казала спати.

Рано вдосвіта, заледве розвиднілося, а ми вже в дорозі. Дистанція 85 км. Дві 5 літрові каністри з холодною водою. Потім ми їх ще поповнювали на заправці. Всього на таку дистанцію потрібно було 4 бутиля. Це я вже потім порахував.

Крутити руля без ГУРа — це змагання не для слабких. Але саме головне повільно відкривати кришку бачка антифризу — обпечешься перегрітим паром до температури 110 градусів. Добре, що в Audi в бачку є спеціалььний клапан для зтравлення пари. А аккум витримав би ще зо 200 км.

Загалом СТО було у нас на шляху вже через 1.5 години. Але досвід був неперевершений. І да, за загублену і потім знайдену через 15 хвилин пошуку кришку я не розповідаю.

В підсумку я тепер можу без усього навісного обладнання і на одному двигуні їздити. Але, ну його, повторювати таке.

Досвід набувається власними помилками.