"Авто місяця" - інтерв'ю з власником

Драйвер.Топ продовжує свій проєкт. Це - інтерв’ю з переможцями голосувань. Наші журналісти поспілкувались з @alienknot , який переміг у номінації “Авто жовтня (2025)” .

- Чому ти обрав саме Honda Accord Inspire 1991 року — це любов до японських авто загалом чи до бренду Honda зокрема?

- Я досить довго обирав своє перше авто. Кажуть, для багатьох це один із найважливіших виборів у житті — не лише конкретна модель, а й марка та країна-виробник загалом. Спочатку вагався між німецькими та японськими автомобілями. Але, наслухавшись і начитавшись відгуків (можливо, частково й стереотипних) про те, що німці не завжди найнадійніші й часто дорогі в обслуговуванні, я схилився до японців. Остаточно мій вибір підкріпило глибше занурення в JDM-культуру.

Першим автомобілем, який серйозно розглядав до покупки, був Mitsubishi Galant восьмого покоління з моторами 2.4, 2.5 або 3.0. Це виглядало як ідеальний варіант для щоденного використання: агресивний зовнішній вигляд і великий потенціал для легких доопрацювань — заниження, диски, і авто вже виглядає дуже ефектно. Мій бюджет тоді становив близько 3000–3500 доларів.

Але випадково мені трапилась Honda Legend KA7. П’ятиметровий седан з електропакетом, люком, V6 на 205 кінських сил, ABS, круїз-контролем і шкіряним салоном. Вибір був зроблений миттєво. Так я став власником справжнього японського лайнера — і саме з цього моменту почалося моє глибоке знайомство з японським автопромом і брендом Honda.

- І ось ти власник Legend. Що ж стало причиною продати одну і перейти саме на модель Inspire?

- Проїхавши близько року на Honda Legend, я вже добре розумів її характер і паралельно почав глибше вивчати суміжні моделі — Accord, Vigor, Inspire, Integra. З часом для себе я чітко розмежував поняття просто «японський автомобіль» і справжній JDM. І в якийсь момент з’явилось бажання мати щось більш рідкісне, нестандартне та обов’язково праворульне.

І мені справді пощастило — у продажу з’явилась Honda Accord Inspire CB5, мій нинішній автомобіль. Я миттєво «купився» на праве кермо, на рідкісний не лише загалом, а й для бренду Honda рядний п’ятициліндровий мотор, на безрамкові двері та загальний зовнішній вигляд авто. Не роздумуючи, я одразу написав власнику, запропонував обмін — і він погодився.

- В результаті у якому стані автомобіль потрапив до тебе? Чи відповідав він твоїм очікуванням?

- Після того, як усвідомив, що я став власником Honda Accord Inspire CB5 я глянув на авто з іншої сторони.

Найбільшою проблемою була коробка передач — вона фактично була напівмертва. Задня передача працювала нестабільно, а після дороги з Одеси до Харкова зникла повністю. Четверта передача була відсутня ще на момент покупки.

Зважаючи на вік автомобіля — йому вже понад 35 років — кузов, природно, пережив не одне «бойове» хрещення. Востаннє в оригінальному вигляді я бачив її ще у 2018 році. Ймовірно, через відсутність потрібних запчастин, передню частину тоді зібрали з того, що було під рукою: бампер і решітка від Honda Vigor, фари від Honda Inspire CC2 (рестайлінг), капот і крила також від Vigor. Моєю метою було повернути автомобіль у стоковий вигляд, тому ще в Одесі я знайшов на розбірці всі рідні деталі та одразу відправив їх до Харкова.

Окремої уваги потребувало лобове скло — воно було нерідним, тріснутим і мало жовтий відтінок, тож заміна була неминучою.

Загалом це були три основні проблеми. Усе інше — від кузова до двигуна — перебувало в цілком прийнятному стані й відповідало моїм очікуванням, з урахуванням віку та рідкісності автомобіля.

- Які роботи з автомобілем були виконані та що виявилося найскладнішим у цьому процесі?

- З автомобілем було виконано чимало робіт, але найскладнішим етапом безперечно стала АКПП.

На її пошук пішло близько пів року: один раз мене просто кинули на гроші, вдруге я придбав повністю «мертву» коробку, і лише з третьої спроби пощастило знайти справді робочу. Увесь цей час я їздив на рідній коробці без задньої передачі, що іноді, особливо взимку, створювало дуже неприємні ситуації — траплялось, що можна було реально застрягнути в глухому куті. До того ж відсутність четвертої передачі на трасі додавала дискомфорту: двигун крутився, а Honda фактично не їхала.

Другим великим етапом став кузовний ремонт. Як уже згадував, передня частина Inspire була зібрана з деталей від Vigor та рестайлінгового Inspire, тож «морду» довелося повністю повертати у стоковий вигляд і перефарбовувати.

З додаткових робіт по кузову та зовнішньому вигляду: я замінив вихлоп, встановивши більшу банку, поставив спойлер, в Одесі під замовлення замінив лобове скло, а також встановив койловери, занизив автомобіль і поставив 17-ті диски.

- Пошук запчастин на таку модель — це більше захопливий квест чи справжня лотерея?

- Запчастини — це окрема історія. Оскільки це чистокровний «японець», знайти оригінальні деталі на нього справді складно.

З перемінним успіхом запчастини вдається відшукувати в Одесі або на розборках у «братів по кузову» — Honda Vigor. Загалом, з відомих мені Inspire на ходу усього три екземпляри, включно з моїм. Vigor’ів трохи більше, але теж не більше десяти. Тому питання запчастин стоїть дуже гостро.

Часто доводиться підбирати деталі з Accord’ів четвертого і п’ятого покоління і вже на місці доопрацьовувати їх під мою модель. 

- Розкажи детальніше про технічну «начинку» твого Inspire.

- Почну з двигуна. Тут встановлений G20A — рядний атмосферний п’ятициліндровий мотор об’ємом 2.0 літра потужністю 165 кінських сил. Він без технології VTEC, зате оснащений змінною геометрією впуску: на високих обертах відкриваються додаткові заслінки, що помітно змінює характер роботи двигуна і додає йому «верху». Сам по собі мотор дуже нестандартний, рідкісний і має свій унікальний звук, за який його часто і цінують.

Коробка передач — MPWA, чотириступенева автоматична. Вона має спортивний режим, який, по суті, утримує двигун на високих обертах до відсікання і лише після цього перемикає передачі. Це не про швидкість у сучасному розумінні, але про характер і відчуття керування, які добре пасують до цієї машини.

Що стосується дисків, то це не якийсь відомий бренд. Швидше за все, репліка на Work Euroline DH 17-го радіуса та шириною 7,5J. Головне — результат: наявність полки та монолітна конструкція. Але було одне але, диски на 5х114.3. То ж довелося відразу ж купувати перехідні проставки з 4х114.3 на 5х114.3. Проте вони добре вписуються в загальний образ авто й повністю задовольняють мене як з точки зору зовнішнього вигляду, так і щоденного використання.

- Як часто ловиш погляди перехожих на авто і чи є з цим цікаві історії?

- Що стосується поглядів — вони з’явилися практично одразу після того, як я привів кузов до ладу, встановив диски та занизив Inspire. Автомобіль справді виділяється в потоці завдяки своєму вигляду й характерним «квадратним» формам.

Якихось гучних або курйозних історій із ним поки не було. Хіба що патрулі чи на блокпостах часто дивуються, коли підходять до авто й бачать, що зліва водія немає.

- Які плани маєш на автомобіль у майбутньому — реставрація, тюнінг, чи збереження оригінального стану?

- Наразі в планах — дочекатися посилки з Японії та встановити обвіс, відреставрувати диски, а також по-людськи реалізувати пневмопідвіску, адже койловери — це не завжди зручно для щоденного використання. А далі вже буде видно, що ще прийде в голову.

Також були думки про підсвічування під автомобілем і перероблення задніх ліхтарів — з установкою діодів замість стандартних ламп.

- Як ти ставишся до автомобільних виставок та фестивалів? Хотів би представляти там свій Accord Inspire?

- До автомобільних виставок і фестивалів ставлюся позитивно. На деяких заходах уже встиг побувати, на частину — на жаль, не зміг приїхати, хоча запрошення отримував.

У Харкові я був на одній з виставок, також минулого літа мене запрошували на KYIV CAR FEST, але тоді не вийшло дістатися. Окремо відзначу Stanse Hill — це захід, куди дуже хотілося б потрапити. Щоправда, для цього, швидше за все, без пневмопідвіски вже не обійтися.

- Розкажи, як ти дізнався про Driver Top.

- Про Driver.Top я дізнався випадково. Спочатку хотів просто вести записи про автомобіль, і на той момент для мене найвідомішою платформою був Drive2. Але, зважаючи на те, чия це платформа, я свідомо почав шукати щось наше. І так вийшов на Driver.Top.

- Якими були твої емоції, коли дізнався про перемогу? Чи очікував такого результату?

- Чесно кажучи, я не вважаю, що автомобіль наразі готовий на 100%. Куди не глянь — усюди є свої нюанси й недопрацювання. Тому перемогу я сприйняв досить спокійно. Вважаю, що вона радше пов’язана з тим, що це рідкісне авто в живому, не «вбитому» стані, яке просто викликало інтерес.

Особливих емоцій тоді не було — переміг і переміг. З таким самим підходом я їздив і планую їздити на виставки: на фото в загальній картині машина виглядає добре, але зблизька не все так ідеально. Тому й не очікую якогось надмірного захоплення, тим паче автомобіль ще в процесі доопрацювання.

- Що б ти порадив людям, які замислюються над покупкою або відновленням рідкісних японських авто?

- Перш за все варто зрозуміти: рідкісний японський автомобіль потребує постійної уваги та вкладень: якщо цим не займатися, він дуже швидко почне занепадати.

Також варто бути готовим до самостійного вивчення мануалів і ремонту власними руками. До дефіциту запчастин, до довгих пошуків і до того, що близько 95% СТО просто відмовлятимуться брати таке авто в роботу. 

У підсумку такі машини винагороджують з головою — емоціями, унікальністю й відчуттям, що ти зберіг щось справді особливе. Якщо ти готовий вкладати час, сили й душу — результат того вартий.

______________________________

Нові інтерв’ю з переможцями ТОПу найближчим часом.