"Авто місяця" - інтерв'ю з власником

Драйвер.Топ продовжує свій проєкт. Це - інтерв’ю з переможцями голосувань. Наші журналісти поспілкувались з @alienknot , який переміг у номінації “Авто жовтня (2025)” .

- Чому ти обрав саме Honda Accord Inspire 1991 року — це любов до японських авто загалом чи до бренду Honda зокрема?

- Я досить довго обирав своє перше авто. Кажуть, для багатьох це один із найважливіших виборів у житті — не лише конкретна модель, а й марка та країна-виробник загалом. Спочатку вагався між німецькими та японськими автомобілями. Але, наслухавшись і начитавшись відгуків (можливо, частково й стереотипних) про те, що німці не завжди найнадійніші й часто дорогі в обслуговуванні, я схилився до японців. Остаточно мій вибір підкріпило глибше занурення в JDM-культуру.

Першим автомобілем, який серйозно розглядав до покупки, був Mitsubishi Galant восьмого покоління з моторами 2.4, 2.5 або 3.0. Це виглядало як ідеальний варіант для щоденного використання: агресивний зовнішній вигляд і великий потенціал для легких доопрацювань — заниження, диски, і авто вже виглядає дуже ефектно. Мій бюджет тоді становив близько 3000–3500 доларів.

Але випадково мені трапилась Honda Legend KA7. П’ятиметровий седан з електропакетом, люком, V6 на 205 кінських сил, ABS, круїз-контролем і шкіряним салоном. Вибір був зроблений миттєво. Так я став власником справжнього японського лайнера — і саме з цього моменту почалося моє глибоке знайомство з японським автопромом і брендом Honda.

- І ось ти власник Legend. Що ж стало причиною продати одну і перейти саме на модель Inspire?

- Проїхавши близько року на Honda Legend, я вже добре розумів її характер і паралельно почав глибше вивчати суміжні моделі — Accord, Vigor, Inspire, Integra. З часом для себе я чітко розмежував поняття просто «японський автомобіль» і справжній JDM. І в якийсь момент з’явилось бажання мати щось більш рідкісне, нестандартне та обов’язково праворульне.

І мені справді пощастило — у продажу з’явилась Honda Accord Inspire CB5, мій нинішній автомобіль. Я миттєво «купився» на праве кермо, на рідкісний не лише загалом, а й для бренду Honda рядний п’ятициліндровий мотор, на безрамкові двері та загальний зовнішній вигляд авто. Не роздумуючи, я одразу написав власнику, запропонував обмін — і він погодився.

- В результаті у якому стані автомобіль потрапив до тебе? Чи відповідав він твоїм очікуванням?

- Після того, як усвідомив, що я став власником Honda Accord Inspire CB5 я глянув на авто з іншої сторони.

Найбільшою проблемою була коробка передач — вона фактично була напівмертва. Задня передача працювала нестабільно, а після дороги з Одеси до Харкова зникла повністю. Четверта передача була відсутня ще на момент покупки.

Зважаючи на вік автомобіля — йому вже понад 35 років — кузов, природно, пережив не одне «бойове» хрещення. Востаннє в оригінальному вигляді я бачив її ще у 2018 році. Ймовірно, через відсутність потрібних запчастин, передню частину тоді зібрали з того, що було під рукою: бампер і решітка від Honda Vigor, фари від Honda Inspire CC2 (рестайлінг), капот і крила також від Vigor. Моєю метою було повернути автомобіль у стоковий вигляд, тому ще в Одесі я знайшов на розбірці всі рідні деталі та одразу відправив їх до Харкова.

Окремої уваги потребувало лобове скло — воно було нерідним, тріснутим і мало жовтий відтінок, тож заміна була неминучою.

Загалом це були три основні проблеми. Усе інше — від кузова до двигуна — перебувало в цілком прийнятному стані й відповідало моїм очікуванням, з урахуванням віку та рідкісності автомобіля.

- Які роботи з автомобілем були виконані та що виявилося найскладнішим у цьому процесі?

- З автомобілем було виконано чимало робіт, але найскладнішим етапом безперечно стала АКПП.

На її пошук пішло близько пів року: один раз мене просто кинули на гроші, вдруге я придбав повністю «мертву» коробку, і лише з третьої спроби пощастило знайти справді робочу. Увесь цей час я їздив на рідній коробці без задньої передачі, що іноді, особливо взимку, створювало дуже неприємні ситуації — траплялось, що можна було реально застрягнути в глухому куті. До того ж відсутність четвертої передачі на трасі додавала дискомфорту: двигун крутився, а Honda фактично не їхала.

Другим великим етапом став кузовний ремонт. Як уже згадував, передня частина Inspire була зібрана з деталей від Vigor та рестайлінгового Inspire, тож «морду» довелося повністю повертати у стоковий вигляд і перефарбовувати.

З додаткових робіт по кузову та зовнішньому вигляду: я замінив вихлоп, встановивши більшу банку, поставив спойлер, в Одесі під замовлення замінив лобове скло, а також встановив койловери, занизив автомобіль і поставив 17-ті диски.

- Пошук запчастин на таку модель — це більше захопливий квест чи справжня лотерея?

- Запчастини — це окрема історія. Оскільки це чистокровний «японець», знайти оригінальні деталі на нього справді складно.

З перемінним успіхом запчастини вдається відшукувати в Одесі або на розборках у «братів по кузову» — Honda Vigor. Загалом, з відомих мені Inspire на ходу усього три екземпляри, включно з моїм. Vigor’ів трохи більше, але теж не більше десяти. Тому питання запчастин стоїть дуже гостро.

Часто доводиться підбирати деталі з Accord’ів четвертого і п’ятого покоління і вже на місці доопрацьовувати їх під мою модель. 

- Розкажи детальніше про технічну «начинку» твого Inspire.

- Почну з двигуна. Тут встановлений G20A — рядний атмосферний п’ятициліндровий мотор об’ємом 2.0 літра потужністю 165 кінських сил. Він без технології VTEC, зате оснащений змінною геометрією впуску: на високих обертах відкриваються додаткові заслінки, що помітно змінює характер роботи двигуна і додає йому «верху». Сам по собі мотор дуже нестандартний, рідкісний і має свій унікальний звук, за який його часто і цінують.

Коробка передач — MPWA, чотириступенева автоматична. Вона має спортивний режим, який, по суті, утримує двигун на високих обертах до відсікання і лише після цього перемикає передачі. Це не про швидкість у сучасному розумінні, але про характер і відчуття керування, які добре пасують до цієї машини.

Що стосується дисків, то це не якийсь відомий бренд. Швидше за все, репліка на Work Euroline DH 17 розміру та шириною 7,5J. Головне — результат: наявність полки та монолітна конструкція. Але було одне але, диски на 5х114.3. То ж довелося відразу ж купувати перехідні проставки з 4х114.3 на 5х114.3. Проте вони добре вписуються в загальний образ авто й повністю задовольняють мене як з точки зору зовнішнього вигляду, так і щоденного використання.

- Як часто ловиш погляди перехожих на авто і чи є з цим цікаві історії?

- Що стосується поглядів — вони з’явилися практично одразу після того, як я привів кузов до ладу, встановив диски та занизив Inspire. Автомобіль справді виділяється в потоці завдяки своєму вигляду й характерним «квадратним» формам.

Якихось гучних або курйозних історій із ним поки не було. Хіба що патрулі чи на блокпостах часто дивуються, коли підходять до авто й бачать, що зліва водія немає.

- Які плани маєш на автомобіль у майбутньому — реставрація, тюнінг, чи збереження оригінального стану?

- Наразі в планах — дочекатися посилки з Японії та встановити обвіс, відреставрувати диски, а також по-людськи реалізувати пневмопідвіску, адже койловери — це не завжди зручно для щоденного використання. А далі вже буде видно, що ще прийде в голову.

Також були думки про підсвічування під автомобілем і перероблення задніх ліхтарів — з установкою діодів замість стандартних ламп.

- Як ти ставишся до автомобільних виставок та фестивалів? Хотів би представляти там свій Accord Inspire?

- До автомобільних виставок і фестивалів ставлюся позитивно. На деяких заходах уже встиг побувати, на частину — на жаль, не зміг приїхати, хоча запрошення отримував.

У Харкові я був на одній з виставок, також минулого літа мене запрошували на KYIV CAR FEST, але тоді не вийшло дістатися. Окремо відзначу Stanse Hill — це захід, куди дуже хотілося б потрапити. Щоправда, для цього, швидше за все, без пневмопідвіски вже не обійтися.

- Розкажи, як ти дізнався про Driver Top.

- Про Driver.Top я дізнався випадково. Спочатку хотів просто вести записи про автомобіль, і на той момент для мене найвідомішою платформою був Drive2. Але, зважаючи на те, чия це платформа, я свідомо почав шукати щось наше. І так вийшов на Driver.Top.

- Якими були твої емоції, коли дізнався про перемогу? Чи очікував такого результату?

- Чесно кажучи, я не вважаю, що автомобіль наразі готовий на 100%. Куди не глянь — усюди є свої нюанси й недопрацювання. Тому перемогу я сприйняв досить спокійно. Вважаю, що вона радше пов’язана з тим, що це рідкісне авто в живому, не «вбитому» стані, яке просто викликало інтерес.

Особливих емоцій тоді не було — переміг і переміг. З таким самим підходом я їздив і планую їздити на виставки: на фото в загальній картині машина виглядає добре, але зблизька не все так ідеально. Тому й не очікую якогось надмірного захоплення, тим паче автомобіль ще в процесі доопрацювання.

- Що б ти порадив людям, які замислюються над покупкою або відновленням рідкісних японських авто?

- Перш за все варто зрозуміти: рідкісний японський автомобіль потребує постійної уваги та вкладень: якщо цим не займатися, він дуже швидко почне занепадати.

Також варто бути готовим до самостійного вивчення мануалів і ремонту власними руками. До дефіциту запчастин, до довгих пошуків і до того, що близько 95% СТО просто відмовлятимуться брати таке авто в роботу. 

У підсумку такі машини винагороджують з головою — емоціями, унікальністю й відчуттям, що ти зберіг щось справді особливе. Якщо ти готовий вкладати час, сили й душу — результат того вартий.

______________________________

Нові інтерв’ю з переможцями ТОПу найближчим часом.