Volvo XC90 (1G) 6 років простою...

Відпустка, ніч, пляж Північного моря. Розкладні стільці, розмови з коханою дружиною під зорями. 

"А давай купимо тобі позашляховик..." 

Я здивовано перепитую - "мені?" 

Бачу як дружина посміхається в темноті, тримаючи в руках вино - "так. В мене є авто мрії, а в тебе нема. Ти зробив так, щоб у мене з'явилось Міні, я хочу щоб і в тебе з'явилась машина, про яку ти мрієш..."

За місяць я багато разів думав - "а який позашляховик - моя мрія?" Варіантів було всього два - "правильний Паджеро на суперселекті" або "паркетний ХС90 на віскомуфті". 

За місяць я передивився багато оголошень. Дуже багато. 

 За місяць я стояв біля ХС90, який "не заводився" з думками "я собі обіцяв не влізати в довгострої", але в ту ніч, за місяць до того, на пісчаному пляжі холодного моря скандинавської країни - падали зорі... 

І я тащив його 80 км на шнурку, вночі, під дощем, під час вітру, що скидав дерева на землю, по грунтових дорогах, щоб не нарватись на мєнтів, автоматною в70, сподіваючись, що шведська якість не підведе. І вона не підвела. Тої ночі я приволік додому Бегемота. 

Бегемоту було погано - він простояв з 2018го року в когось з попередніх власників. Потім його продали, але нові власники зрозуміли що "не осилять" повернути його до життя, і знову повішали в продаж. Так він і опинився в моїх загребущих лапах. 

Бегемот має приблизно 250-270 тисяч пробігу, але точно я ще не знаю, оскільки панель приладів не працює) 

Про те, наскільки важко повернути на дороги шведа в таких умовах - в бортових журналах. 

Хардкор - вже почався.