Машина була куплена зовсім поза планами. В інтернеті було знайдено Toyota Carina II 1990 року. Зателефонували з господарем, домовилися на суботу подивитися. Машинка була за 250 км у Полтавській області.
Виїхали з батьком о 5 ранку, о 8 вже були на місці. При огляді з'ясувалося, що машина була серйозно стукнута в морду, днище мало наскрізні дірки, кріплення капота майже згнило, похабно поварена і так само похабно пофарбована. Загалом машина шлак.
Ми зовсім не задоволені сідаємо та їдемо додому. І тут мені на думку спадає ідея заїхати на авторинок у своїй області. Прикинув, що будемо там десь о 12:00 навігатор говорив так само. Приїхали на ринок, зайшли та бачимо картину, що машин уже практично немає. Пройшов трохи по рядах, потім пішов по діагоналі і тут стоїть вона. Гума оброблена силіконом, сріблястий металік виблискував на сонці, колеса R15. Коротше мені вона сподобалася одразу. Оглянули її з усіх боків. Але господаря ніде не було. Хвилин за п'ять прийшов господар із задньою пружиною в руках. Подивилися салон, проїхалися. У принципі, все влаштовує. Єдине, що мені не сподобалося – карбюратор. Поторгувалися звичайно, і вже через 20 хвилин у мене була вже гендовіреність. Далі приїхали до свого міста одразу у мрео. Після приблизно через годину у мене на руках був новий
техпаспорт. Ось у принципі і все. Поїхав задоволений додому.