У 99 році ми одночасно пішли у доросле життя. Я вийшов за ворота школи, вона -- за ворота заводу. 
Зустрілися через 20 років. 

Я сів за кермо і зрозумів, що колись обов'язково у мене буде така 39-ка. 
Потім були різні тачки. Тривалий час їздив на Е87 дволітровій. Після початку великої війни був змушений її продати. Поїхала десь на Полтавщину.

І якось мій друг, фанат БМВ і механік від бога говорить: продаю свою Беху.
-- Ту саму?
-- Ту від якої я фанатію?
-- У найближчі дні їдемо у МРЕО.

25 лютого 2023 року я став п'ятим власником. 

Чи усвідомлював я що на мене чекає? Чи усвідомлював я які будуть витрати? Чи усвідомлював я що роки нікого не милують? 
Так, це було абсолютно усвідомлене рішення. І я був готовий до нього.

Я жодного разу не пошкодував про своє рішення. Бо емоції та насолода, що дарує 39-ка, вони безмежні.

Можна дискутувати про динаміку, потужність або про ідеальність трилітрового двигуна, або досконалість М5. Мені вистачає того, що я маю. На жаль, через певні вади здоров'я не можу керувати М5 з механікою, тому саме ця модель для мене залишається недосяжною мрією.