ВАЗ / LADA 21083 Моя перша

Машина батька, з неї все починалося для мене.

Експортна, пригнана з Німеччини у 95му з пробігом тисяч 80-90.

З 1996 по 2016 батько збільшив одометр лише до 129000 поїздками на дачу і ринок у вихідні.

Я всю юність й початок молодості займався музикою, і справжніми машинами взагалі не цікавився. Та й так би і залишився гонщиком тільки в NFS та GTA якби не друг, який на 26-й день народження подарував курси в автошколу. Банально тому, що йому теж треба було, а самому ходити ліньки. Заради справедливості, вирішили здавати тільки чесно, я здав з третього разу, друг — з дев'ятого.

Ну і ось він я, хлопчик 26 рочків, що крутив гайки тільки у велосипеді п'ятнадцять років тому почав освоювати неабияку конструкцію авто і доводити все, що було запущено. А було запущено все. На щастя, машина дуже популярна, скачав додаток, де були детально в кольорових фотографіях описані всі процеси обслуговування та ремонту. Це доречі зіграло зі мною злий жарт, коли я не виявив нічого подібного для своїх наступних машин — довго доводилося ламати психологічний бар'єр і вчитися читати нудні заводські схеми в мануалах.

Загалом напевно вклав у машину дві її вартості по запчастинах, і не скажу, що вона поїхала хоч трохи краще. Більшість сучасних запчастин на неї це якийсь самопал який відхльобує відразу при виїзді з гаража. Для мене останньою краплею стало три комплекти передніх стійок за тиждень. Але це був незабутній досвід.

З того часу минуло шість років, я проїхав на вісімці 40000км, до неї по черзі приєдналося ще чотири Екліпси, і Аккорд, який вже прийшов на заміну винуватцю даного бортовика. UPD, так і вийшло, що 22.11.2020 продали ластівку. Недалеко, хлопцеві, що живе в 200м від нашого будинку.

То ж цей запис просто залишиться як невелика данина машині, яка щось змінила в моєму житті.