Витвірці для автомандрів. Про каву

Як мандрівник, маю свою колекцію різного обладнання і усіляких штучок для використання в подорожах, щоби, значить, кайфовіше кайфувати, і щоб, звісно, практичніше подорожувати. Так, я не лише серпантинний романтик, я інженер і прагматик, до певної міри, де це не шкодить задоволенню. 

Перше важливе поєднання: автомобіль та кава. 
     Кава має бути чорна, як ніч, солодка, як поцілунок і гаряча, як лава. (С) Одна Знайома Письменниця.
Автомобіль і кава - вони як Бонні і Клайд, нероздільні. Для справжнього петролхеда кава має не залежати від кав'ярні, якої не буде на гірському перевалі, на березі моря, океану, озера, річки. Там, де є бажання її випити, і нема бариста, готового її приготувати.

Надіюсь, ви в курсі, що коли ми п'ємо каву, фактично ми п'ємо воду з варенням? Бо кава - це ягода. Разом з бананом, кавуном, помідором і баклажанами. При цьому, якшошо, малина і полуниця - не ягоди. Така от вона, ботаніка.

Еспресо (НЕ ЕКСПРЕСО! ))
Це стопарик кави. Не моє, бо люблю, коли хорошого багато )
Смак насичений, кремавсіділа, але трохи спрощений (ІМХО). 
Для мандрівника, що любить еспресо, є таке слово: вакако. Якщо точніше - wacaco.
На яку з моделей буде не шкода грошей, таку й беріть.
Я пробував... дай Боже пам'яті... не то нанопресо, не то мініпресо. І це, як еспресо, було добре. Прямо не гірше, ніж заварять у більшості хороших кав'ярень. А з огляду на те, що приготувати її можна на березі океану, на вершині гори - кав'ярня навіть поруч не стоїть )
Є варіанти на капсули (не рекомендував би, бо це залежність від наявності) і на мелену каву, по петролхедськи. 
Про кавомолки буде далі.

Мока (Гейзер).
Ну або пристрій для приготування кавового компоту. Ви ж знаєте різницю між яблучним соком і яблучним компотом? Гейзер робить саме компот, лише не з яблук, а з кави. Але не був би я інженером, якби не знав, як приготувати найкращий компот.
Для цього потрібен мока-пот (гейзерна кавоварка), вогінь, вода і кава темнішого обсмажування (фу )). І ще мисочка з холодною водою достатніх розмірів.
Насипаємо каву, наливаємо води в бункер більше, ніж потрібно для бажаної порції, ставимо на вогонь. Відкриваємо верхню кришечку, і слідкуємо. При наближенні до закипання воду почне продавлювати через каву, вона потече через носик кавоварки, і буде гарного, насиченого кольору. Отут дуже уважно! Як тільки колір кави почне явно світлішати - знімаємо гейзер з вогню і опускаємо його нижню частину в холодну воду (оту мисочку, заздалегідь приготовану). Заварювання одразу припиниться, і оця не смачна перезаварена світла вода не буде потрапляти в бункер з готовою кавою кавовим компотом. І це навіть буде смачно. Ну, наскільки смачним може бути компот )) 
Будь-ласка - дякую - на здоров'я. 

Фільтр-кава. V60. 

Це прямо те, що треба. Воно і творчість, і максимальне смакове задоволення. 
Кава світлого підсмажування, з максимальним збереженням аром...оксамиту, я з того покоління, що пам'ятає цей рекламний слоган ))
Тут уже важливо розбиратися в ступенях підсмажування, в методах попередньої обробки зерна. Я крайнім часом віддаю перевагу натуральному. Ні, це не означає, що інші способи ненатуральні, просто кава - це ягода, як уже згадував раніше. І з неї можна спершу добути (вимити фактично) зернята, а тоді їх висушити (чому і мита обробка називається), а можна спершу висушити, разом із м'якіттю, якої позбутись потім - це натуральна. Є ще усілякі анаеробні, хані, ферментовані... Пробувати - не перепробувати.
От. А тоді мелену її засипати в пуровер, пролити тим, чи іншим методом (класичним, осмотік флоу, тощо), отримуючи бажане. Тут і повний контроль за заварюванням, і повний вплив на процес. 
На мій смак - це топ. Але, звісно, кожному своє ) 

Базова відеоінструкція, від якої можна відштовхнутись у своїх пошуках найкращого методу заварювання:

Джезва. Буває, що хочеться чогось такого гарячого, неприборканого, справжнього, і трохи грубшого, нетолерантного - це воно.
Помел - дещо дрібніший, ніж на еспресо, але не на муку, як то іноді люблять робити старовіри.
Джезви є різного розміру, від класичної міні 80 мл, класичної.як.має.бути 150, до баняка кави 320, що уже трохи занадто таки, але в мене є )

Треба розуміти основне. Джезва - це порція. Її не розливають на декілька філіжанок! 
Процес заварювання.
В джезву насипається кава, наливається холодна вода. Аж виділив це болдом, бо наливати в джезву гарячу воду - суто лайвхак кав'ярень, де великий потік клієнтів, і треба прискоритись. Але це погіршує результат.
Далі джезву на вогінь, і якщо кава по-турецьки, в середині шляху (десь за хвилину) додаємо потрібну кількість цукру і перемішуємо. Так, я п'ю каву і з цукром, це не фу, це спеція, яка впливає на кінцевий смак. Є кава, яку цукром тільки псувати, а є, яка його хоче. 
І тут важливо. Навіть якщо цукру не додавати, через цю саму хвилину каву потрібно перемішати. Можна спеціальною сливовою ложкою (дерев'яною, зі сливки, в смислі дерева), або й звичайною. І в процесі перемішування кавова гуща опуститься вниз, а на верх підіймуться так звані крема, спеціальна кавова пінка, яка "закупорить" напій. Це важливо. І не треба буде в процесі пиття відпльовуватись від гущі, вона, настоюючись, осяде внизу горняти.
А потім чекаємо, коли кава почне підійматись. І як тільки вона досягне країв джезви - виливаємо в наперед прогріту окропом філіжанку. І даємо їй ще хвилину-дві настоятись. 

Колд-брю. Холодна кава. 
Не обов'язково купувати спеціальні девайси. Просто увечері каву досить грубого помелу (і краще світлого обсмаження) засипаємо в посудину, заливаємо холодною водою, перемішуємо і відправляємо в холодильник, на ніч.
І зранку, відфільтрувавши, маємо найлютішу і найсмачнішу каву з усіх можливих. 
Холодну, так. Гріти її вже - тільки псувати.
Про найлютішу я не жартував. На мене кава, як тонізатор, не діє. Не бадьорить. Ні джезва, ні еспресо. Люблю я каву через смак виключно. Але вперше спробувавши таке колд-брю, я відчув, що таке дія кофеїну. Його там буде багато, майте на увазі. Але смачно. І в спеку чудовий вибір )

Щодо обладнання.
Вогінь. 
Воду потрібна нагріти. Найпростіше це зробити на газовому пальничку. 
А найоптимальніший суто для приготування кави - BRS 3000T. Це надлегкий пальник так званого "туриста-легкохода", важить всього 25 грам, хоча не вага тут головна, а саме придатність до кавоваріння за розмірами (для невеликого чайничка, чи джезви).

Різьбовий, для балону, як на фото (стандарт EN 417). 
Для приготування їжі скоріше ні, надто малопотужний.

Чайничок. 
Воду в пуровер можна наливати з будь-якої посудини, але максимально зручно це робити з невеликого чайничка з гусячим носиком.
Мій, на одну-дві порції, ви бачили на фото вище, а взагалі гуглите "gooseneck kettle", і вибираєте. Рекомендую брати з термометром. Свій я дооснастив ним окремо, бо це зручно, адже треба знати точну температуру води, якою кава буде заварюватись. А це в межах від 85 до 95 градусів. При чому немає правильної температури, кожна кава любить свою. 

Кавомолка. Навіть не так - кавомолка з жорнами. 
Інші типи не підходять категорично.
Найоптимальніший варіант - Timemore. На Аліекспресі у них є свій магазин. Це от дійсно про ідеальне співвідношення ціни та якості. На знимках вище саме одна з моделей цього бренду - уже років 6-7 прекрасно працює. Варто пильнувати за знижками та акціями, можна незле зекономити.

Сито.
Один з основних чинників якісного заварювання кави - рівномірний помел зерен. Тут усе просто: дрібні частинки заварюються швидше, крупні - повільніше. Якщо їх перемішати, то або крупні не встигнуть заваритись, або дрібні перезаваряться. А при помелі завжди є неоднорідність. При чому, чим грубший помел (а для пуровера він досить грубий), тим сильніша ця нерівномірність. Виручає каліброване сито. 
Помелену каву висипаємо в нього, трясемо, дрібніший помел відсіюється (його буде пару грамів), а крупніший уже використовуємо. Це дуже спрощує процес і піднімає якість отриманого напою.

Гуглиться на аліекспресі за "Coffee Powder Filter Cup". 

Якщо ви теж любите каву з молоком, в різних її варіаціях, не треба собі відмовляти в задоволенні.
Тут мушу розказати одну історію. 
Так, я люблю і чорну каву, і білу, з цим самим молоком. Коров'ячим! Ще можна я буйволиним - в Індії таке пробував, і воно молоко на стероїдах, я б сказав ) А морозиво з буйволиного молока - це взагалі лютий топ! Без жартів.  
З вівса, мигдалю, кокосів, чи, прости Господи, сої надоїти молока не можна!! Це НЕ МОЛОКО! Вегани, перестаньте називати свою фігню нашими назвами )) Молоко - це тваринна їжа. І котлети теж, до речі! ))) Придумайте своє. Сік, наприклад, якщо мова про кокоси. Чи помиї, якщо про овес чи сою )) 
І ото ще з 2019-го я почав каву з молоком готувати на основі кави з пуровера. Якось навіть поділився цим набутком у нашій кавовій спільності, і ви б бачили потоки того лайна, яке на мене вилили "трушні поціновувачі та праффессіанали". Бо в їх мозжечку то були несумісні речі.
А потім, через декілька років, відомий ростер Mad Heads Coffee видає допис, що вони, мовляв, зробили каву з молоком на основі пуровера, і це (офігіти яка новина!) виявляється добре. І усі ті ж хом'ячки, що поливали мене своїм гівенцем побігли одразу возносити хвалу о найвеличнішим, що придумали таку чудову техналоджію!
Нічого, я вже до подібного звик, і мені вже дуже байдуже ))
Коротше, щоб нагріти молоко, треба буде пітчер. 

І з градусником для молока, бо гріти останнє треба до 60, приблизно, цих самих градусів. 
А якщо захочеться капучінової пінки, є така штука, як капучінатор на батарейках:

З молоком в подорожах, насправді, лише одна проблема - як би воно не скисло. А навіть ультрапастеризоване скисає в спеку в машині за пів дня легко (відкрите, маю на увазі).
Тому або купувати в дрібних пакунках, мінімум, що бачив - це 0,5 літра, тобто на чотирьох кавоманів. Або, в кого є холодильник в автомобілі - теж варіант. 
Або пити чорну каву ) 
Як я і роблю. З крайніх уподобань - це Penyora Colombia Santa Monica, хоча якість кави завжди мінлива, бо це ж сільськогосподарський продукт, який вродить кожного року, такий і буде. 

І культурна частина програми. Віктор Морозов, Батяр Бенд: Чорна кава. 

PS. Італійська кава - ЦЕ НЕ КАВА, ЦЕ ВУГІЛЛЯ! )) Лаваца і компанія. Темна підсмажка. Жах-жах! ))