Вимушений зізнатися…у вирі подій навколо, де день за днем навіть неможливе може почати здаватися рутиною - найголовнішим має бути прагнення не загубити себе, зберегти цікавість до барв життя та здатність абстрагуватися… Десь в якийсь із моментів зʼявилася думка, (як та надокучлива муха, яку спочатку проганяєш, проганяєш, а зрештою махнув рукою «та нехай собі буде») що може ну його те намагання зупинити час і зберегти хоч одне авто з характером… Ну справді, от коли тим всім займатися, а якщо і займатися, то чи лишиться цікавість на ньому кататися…
Отаке от в голові крутилося з-поміж іншого. І ні, не продавати, а просто передати в надійні руки, щоб і далі його цінували, з надією що любитимуть не менше ніж я…
Та все ж долею випадку я опинився поряд. Варто було кинути перший погляд на нього, вкритого пилом і павутиною, варто було відкрити салон і відчути той самий аромат… Поспіхом накинув клему, повернув ключ і він запустився так, ніби я щойно припаркувався, аби взяти кави. Те бу-бу-бу здавалося таким непристойно гучним, а відклик на педаль газу напрочуд різкою. Мийка, кружок по району і знову на мийку, бо недостатньо чистий і купання треба повторити…
А далі відкриті вікна та люк, музичка з плейлиста, що заслуханий вже тисячі разів, під невблаганний шум літнього вітру та майже істерична посмішка на обличчі, бо всередині просто вир емоцій та відчуттів. А ще посмішки і захоплення водіїв в потоці, коли зовсім випадково при розвороті всі 4 колеса на кілька секунд втратили надійне зчеплення з асфальтом (якщо що просто гума буда в піні після мийки, ви не подумайте…)
І розуміння того, що як би там не склалося, наша з ним історія матиме продовження, бо як інакше!
За той час, що ми не бачились, довелося проїхати тисячі кілометрів по дорогах і не зовсім, на авто великих і не дуже. Якісь із них бісили, а інші просто собі їхали. Тут справа не в обʼємі двигуна чи зручностях в салоні, а в тому, що це твоє… І якщо здаватиметься, що зберегти авто буває складно, нераціонально, запитайте тих, хто якось продав своє улюблене, а потім мусив викупити назад.
Тож бережіть своїх та піклуйтеся про близьких, бо з людьми не як з автівками - їх не повернеш, якщо втратив…
Підписуюсь під кожним вашим словом!
Була у мене в свій час така ластівка. І я вважаю, що це найкрасивіша модель субару. Форестера так точно! Саме ця модель!