Коли Evolution - не Lancer і навіть не Integrale

Mitsubishi для ралі-рейду Париж-Дакар це як Lancia для WRC: вперше завітавши на гонку напочатку 80-х, до 2007 року вони виграли його 12 разів. Це більше, ніж вдавалося будь-якому іншому виробнику в історії ралі-рейдів.  Навіть у ті роки, коли перемога вислизала, екіпажі Mitsubishi майже завжди фінішували на подіумі. Всі ці успіхи пов’язані з моделлю Pajero яка отримала неофіційний титул “Короля пустелі”.

Коли стало відомо, що з 1997 року виробникам заборонять змагатися в топ-класі прототипів, компанія одразу ж почала готуватися до боротьби в класі серійних авто. Базою стала короткобазна модель Pajero другого покоління, але з повністю новою підвіскою відповідно до спортивних канонів: подвійні важелі попереду, багатоважільна конструкція позаду. Колію Pajero Evo суттєво збільшили, тому кузов отримав масивні розширювачі арок.

Потужність найбільшого для Pajero двигуна 3.5 V6 підняли до 280 к.с. і накрили “горбатим” капотом з вентиляційними прорізами для кращого охолодження. Образ завершували класичні атрибути ралі-рейдів: масивний спойлер на задній двері та металевий захист двигуна.

Загальний тираж Pajero Evo не перевищив 3000 авто і лише біля 500 з них отримали механічну коробку передач. Основна частина машин комплектувалася 5-ступеневим автоматом, але понижувальний рід в трансмісії залишався. Усі автомобілі випускалися з правим кермом, а в салоні встановлювалися спортивні сидіння Recaro.

Боротися за перемогу Дакарі з “майже” серійним авто було ризикованою ставкою, але вона зіграла: у 1998 команда Mitsubishi не просто виграла Дакар, а зайняла перші чотири сходинки в абсолютному заліку ралі-рейду.