Так це ж було вже!?

І знову до електрифікації транспорту. По перше, я дико щасливий що електро повістка невпинно йде до свого сходу. Вангую, скоро у ЕС відмінять абсурдне рішення про заборону двз з якого там? 2030 чи 2035 року? Не важливо, ніякої заборони двз не буде, ні де. По перше економічна складова. Подобається це комусь, чи ні, але автобудівна індустрія це дуже суттєвий шар економіки для будь якої держави де вона є. Також треба розуміти, що це не суто один чи декілька конкретних виробників, це величезна кількість підприємств , підрядників, субпідрядників, десятки заводів і сотні тисяч робочих місць.

Ви серйозно вірите що таке станеться? Ні. Такого не буде. Років 10 тому така перспектива здавалася реальною, але не сьогодні. Причин декілька: 

Перша це ринок, який за ці роки довів що електрокари це нішева іграшка. Попит не зростає, навпаки. Додамо сюди що другий ринок світу на сьогодні, це США, показав що електрички там не потрібні. Так, існує штат для для дуже альтернативно обдарованих, Каліфорнія, але нормальні американці гаманцем голосують за v8, а по продажам серед усіх авто на ринку і далі лікує Форд f150, з нормальними людськими бензиновими та дизельними моторами. До речі спроба зробити f150 електричним повністю провалилася.

 
Друга, менш очевидна для загальних мас, це компетенція, точніше її відсутність. Коли все це починалося, у світі існувала Тесла та інші автовиробники з багатою історією , які дивилися з оптимізмом на новий, потенційно прибутковий ринок. Багато хто почав розвертатися повністю у бік тостерів, як от ягуар, чиє існування тепер під величезним питанням. Всі розуміли, доведеться зробити величезні інвестиції у розробку нових платформ, моделей, але потенційно це мало бути дуже вигідно. А потім у гру ввірвався Китай. На той момент Китай ще не був ринком номер один, але вже мав перспективи їм стати, але Китайці не ідіоти. Вони розуміли привабливість свого ринку для світу, особливо автомобільного. Всі ми пам'ятаємо що таке китайські машини початку 2000х: якості нуль, безпеки нуль. Яскравий приклад для нашого ринку Chery Amulet. Зовнішність скопіювали зі старенького сіата, але от про матеріали і безпеку забули. 

Ось результати класичного краш тесту, фронтальне зіткнення з перекриттям у 40% на швидкості 64км\г

Ну тут додавати немає чого, бо вижити у цьому неможливо. Окрема тема це якість металу, китайці гнити починали ще на конвеєрі. Ходили легенди про крила зроблені з використаних бочок з під мастила і т.д. Про якість оздоблення я промовчу взагалі. Уявляєте, були часи коли ВАЗ можна було вважати конкурентним та відносно безпечним авто.  Але китайці знайшли ідеальній вихід з цього становища. Мита на ввіз машин у Китай робили цей самий ввіз неможливим, бо кінцева ціна у такому разі була непідйомною для кінцевого споживача. Єдиний вихід, будувати виробництво у середині країни, але і тут було не все так просто. Як виробник, ти не можеш просто прийти в Китай і побудувати завод. Якщо ти хочеш виробляти автівки в середині Китаю ти маєш об'єднатися з місцевим виробником, та надати доступ до всіх технологій виробництва. І тут, як то кажуть, жадность фраера сгубила. Що ми маємо сьогодні? Імениті світові виробники програли електрифікаційну гонку Китайцям, які ще 20 років тому нічого не вміли робити.

 Сьогодні Китай лідер у сегменті електромобілів, нормальні машини вони так і не навчилися робити, але електрифікацію вони виграли. І всі хто будував заводи у Китаї дали цей імпульс для розвитку Китайського автопрому. Сьогодні китайськи електрички важко назвати неякісними, безліч прикладів гарних ззовні, самобутніх авто з власним дизайном та виразним екстер'єром. І ні, я не перевзувся, для мене як і раніше, все що їздить на батарейці - то шмат лайна. Але ми тут про претензію на об'єктивнівність. Китайці не поступаються у якості, але здатні дати споживачу набагато "більше" машини за ті самі гроші що конкуренти, або навіть дешевше. А для багатьох кінцевих споживачів ціна продукту чи не найголовніший з чинників при виборі. Як вони будуть поводити себе на дистанції, подивимося. Звісно що буде шалене знецінення на вторинному ринку, але тут головне як авто покаже себе в експлуатації. 

 Але не треба думати що скоро весь світ буде їздити на китайських тостерах. Європейці та Американці, у прагненні захистити власних виробників від китайської електроекспансії встановлюють величезні мита на китайців, бо це єдине що врятує ринок від дешевших китайських електродудок. Так само роблять всі нормальні держави, у нас просто захищати немає чого, тому до нас везуть усе підряд з усього світу. 

 Як же так сталося що китайці за таких короткий термін зробили такий величезний технологічний стрибок? Все просто, доступ до технологій, який надали самі виробники у прагненні завоювати китайський ринок, величезна підтримка з боку держави, субсидування виробництва і т.д. Але і це вже починає сходити нанівець. 

Яка гризня на китайському внутрішньому ринку навіть уявити важко. Більше 80!!!! Автомобільних компаній. У 2006 році у Китаї було 6322 підприємства, це не помилка, більше шести тисяч, пов'язаних з виробництвом автомобілів. Але то я трохи відступив від теми. Сьогодні Китай починає згортати підтримку виробників, Бо багато хто з них, найяскравіший приклад це Xiaomi,

 продає автівки в мінус. Звісно що це робиться аби заробити собі аудиторію, додамо агресивну маркетингову компанію, і маємо машину про яку говорять. І їй пробачають то що вона лайно, але відносно добре зібрана, пробачають відсутність гальм, і багато інших речей, бо це новий продукт, і в цілому це нормально. ( Якщо бути до кінця чесним, то це взагалі дивовижний результат для першого авто нового виробника )  Цікаво подивитися, що станеться коли партія відмінить субсидії для виробників, і трюки з демпінгом будуть болюче бити по фін.звітності. Почекаємо, подивимося. 

 Тож що ми маємо? Європейці, Японці та Американці програли Китайцям у електрифікацію. Повністю. Зрозуміло, що ДВЗ це єдине що може врятувати великих Європейських виробників, яскравий приклад концерн Volkswagen, якому зараз дуже погано. Всюди відміняються субсидії на купівлю нових електричок, Німеччина ще якось намагається стимулювати все це неподобство, але марно. До того ж, у багатьох країнах де раніше електрички мали податкові пільги, ці пільги відміняють. І купівля електродудки стає все менш привабливою. Додаємо до відсутності пільг відсутність субсидій, додаємо податки як для нормальних авто, враховуємо катастрофічне знецінення на вторинному ринку... І виходить що у реальному світі електрички нікому не потрібні.  

 Я тут взагалі хотів трохи зануритися у історію а не аналізувати сьогодення. Тому і назвав цей допис "Це ж було вже?!"

Бо електрифікація, точніше її спроба у історії не вперше. Тому сьогодні згадаємо компанію Detroit Electric.

Як нам підказує назва, компанія ця Американська, і заснована вона була у Детройті) Проіснувала вона до 1939 року і займалася виготовленням електромобілів. Назву Detroit Electric компанія здобула у 1907 році, коли і почала виготовлення  автівок. А заснована вона була ще 1884 році під назвою Anderson Carriage Company. По суті Detroit Electic була дочірнім підприємством Anderson Electric Car Company.  

Треба зазначити, що початок ХХ століття був дуже цікавим часом. Всюди Форди модель Т, по суті кожна друга машина, але форд то було про простоту та доступність, по тодішнім стандартам. А тут засіб пересування, і я так кажу, бо для сучасного водія знайомство з ним почнеться з навчання водити наново, бо звичні нам органи керування були відсутні. Педалі були, дві, гальмо та пакувальне гальмо. Замість педалі газу - важіль, замість керма - теж важіль. 

Потужність, фантастичні 5 к.с. Може здатися мало, але цього було цілком достатньо щоб з комфортом пересуватися з максимальною швидкістю 32 км\г. І якщо ви думаєте що це мало, то згадайте, ми говоримо про початок ХХ століття, правил як таких ще нема, всі ходять і їдуть як хочуть, навкруги люди, коні і хтозна що ще. А ще, я писав про комфортне пресування.  І тут вся сіль, бо ці машини були не просто про комфорт, вони є втіленням цього поняття у той час. Чому так? 

 По перше, клієнтами цієї марки були дуже заможні люди. Коли я кажу заможні, мається на увазі еліта, з найвідоміших власників цих авто можна виділити винахідника Томаса Едісона, магната Джона Рокфеллера та Клару Форд, дружину великого та могутнього Генрі Форда. Це були дуже дорогі автівки, у 1914 році ви могли придбати таку базову машинку за 3000$, сьогодні це еквівалент  97000$. Для порівняння відьмимо Buick B25,

того ж року, також по сьогоднішнім стандартам лашері сегмент, так от Buick коштував в три рази дешевше, 1050$.

Форд model T коштував 550-600$ у тому ж 1914. Тож це були дуже дорогі іграшки, але і давали вони не мало. По перше це запуск з кнопки. У ті часи стартер був теж далеко не у всіх. У зрозумілому нам формфакторі стартер винайшов Чарльз Кеттерінг у 1911 році. До цього всі машини запускалися просто, кривим стартером. Тобто, щоб кудись поїхати, треба було докласти не абияких зусиль, до того ж можна було замаститеся, травмуватися, або взагалі померти від того самого кривого стартера, і такі випадки були непоодинокі. Тому звичайно що заможні люди купували Detroit Electric, як для себе так і для своїх жінок, дружина Генрі яскравий тому приклад. Додаємо сюди сервіс, за 30$, або 971$ у сучасних грошах, ви отримували сервіс, якого сьогодні вам не запропонує жодна компанія: щодня вашу машину забирали з під вашого будинку, мили, заряджали, а з ранку ви сідали у заряджений, чистий автомобіль. До того ж проводилася технічна інспекція, і якщо щось потребувало заміни чи ремонту, це мінялося і ремонтувалося. Погодьтеся, сервіс космічний. 

 Зручність, ці машини були зручні. Плюс згадаємо що тодішні машини були не надто надійні, бензин купити було теж задачею, бо продавався він у аптеках і коштував дорого, а заправок не було.

Звісно що я трохи перебільшую, бо на момент 1910 років індустрія вже почала бурхливо розвиватися, але на той час машини на ДВЗ машини були тупо не зручні і не надійні. 

Висока ціна робила своє, багато цих машин не продавалося, рекордним був 1916 рік з 1893 проданими автівками, і до 20х років продажі пішли на спад. Розвиток інфраструктури, наявність стартера та набагато більш приваблива ціна зробили машини з ДВЗ домінантами на ринку. У 1920 році, розуміючи куди "дмухає вітер" компанія розділяє бізнес, одна частина займається виготовленням кузовів, інша виготовленням електричних компонентів. самотужки пережити велику депресію компанії не вдалося. Вона була поглинута, та продовжувала випуск автівок аж до 1939 року, але мова вже йде не про тисячі, а про одиниці.

Цікава історія, і дуже повчальна. Сьогодні ми маємо купу виробників елетричок, але ніхто не може запропонувати чогось надзвичайного. Мінуси не змінилися за більше ніж 100 років: обмежений запас ходу, залежність від розетки, час на кожну зарядку, токсичність акумуляторів, висока вартість. У нашому світі електрички мали шанс, але лише допоки їх продажі стимулювали: демпінгом, субсидіями, розповідями про користь для довкілля... Але ми знаємо тепер, що користі ніякої, тільки ще більше шкоди(https://driver.top/blog/644235/), стимулювання галузі скорочується, субсидії відміняють. Тож я прогнозую що скоро електрички знову кануть у історію як масове явище, і лишаться поодинокі альтернативно обдаровані хто буде їздити на тостерах, дуже дорогих, швидких і нікому не потрібних.