Після розвалу йобаного СРСР, радянська людина отримала можливість придбати у приватне користування справжній вантажний автомобіль.
Багато для кого це було на рівні щастя!
Ти міг вільно заробляти гроші тим, чим вмієш. Вантажоперевезення у будь якому напрямку, та для будь кого.
Так званий кооперативний рух формував шалений попит на послуги вантажоперевезення.
Так на подвір'ї багатоповерхівки з'явилися ци, на той час вже морально застарілі вантажівки. На той час було не важко знайти запчастини по гаражах колишніх АТП, пальне так само зливали завгари, та шукали свого гуртового покупця.
Пройшов час, попит на приватного перевізника в особі одиночних водіїв почав зникати.
Поток не нових вантажівок з-за кордону, зручних, економічних дизелей, надійних та швидкіх знищив цю послугу та радянські авто.
Ще можна побачити такі заброшкі на територіях колишніх авто парків, але зустрити на приватному подвір'ї, це успіх!
Так само, вони ще працюють на ринках, подекуди, як формат "автолавка", "крамниця схрон".
Раніше була якась льгота по касових апаратах та податках.
Судячи, зі стану авто, зеленє стоїть з 90-х років.
Синий ГАЗ ще років 15 тому катався містом.
А в музеях таких не беруть.
Місця займає багато, реставрація немає сенсу.
Зрітелей не дуже збереш на шоу однієї вантажівки.
Може музей ФАЄТОН у Запоріжжі має авто цього класу у колекції.
Але і там у статусі рятувальна машина, або якась техничка.