Плюс двісті грамів і купа сонця

Час зараз такий, що всі перевзуваються на літні кулка, а я що, лисий? Хоча, таки лисий, минулого сезону заднє колесо дотер майже до антипрокольної прокладки, а місцями вона вже й почала виднітися.
Катосив я на Vittoria Randonneur, трекінгових 700х28С, хороших шинах за свої гроші, як то кажуть. І люто антипрокольних, бо їздячи по смітниках дрібних вуличках, парках, битому склі і ще казна де, я не зловив жодного цього самого проколу, за всі роки. А це дуже круте відчуття, коли ти на шосері не мусиш зі собою брати ремкомплект камери і наборчик ключів з монтажками щоразу. А, і ще ж велопомпу, та! Для тих, хто не катали ніколи на шосейних велах - люди умудряються колотись реально на шосе. Бо спортивні шини, вони звісно легкі, грам по 200+, але тому і тонкі. То ж кому спортивні досягнення не муляють мізки - трекінгова Вітторія по 490 грам кожна - те, що лікар призначив.
Але дотер, і треба було шось вирішувати. Спершу думав купити такі самі, бо від добра добра не шукають, але от засада - усі нові вікторії тепер виявились без світлоповертаючої смужки. А це дуже крута штука, в темряві. Вона працює краще за будь-які ораньжеві світлоповертачі, начіплені на шприхи, бо коли в темряві світяться два великі кола - це стовідсотково ідентифікується усіма, як велосипед. Ну бо що ще це може бути - великі круглі окуляри?

Тому довелось провести пошукові роботи, і виявити в їх процесі, що світ, щоб йому, змінився. Виробники шин навчились робити їх з меншим спротивом коченню, і ці самі шосери, що раніше ставили 23...25 мм, перейшли на 28...30. А трекінгових коліс 28 ніхто не робить, майже, вони тепер здебільшого стартують з 32.

І який я молодець, що проектуючи свій вел, заклав можливість поставити шини до 32 мм включно! ))

Тому от, HUTCHINSON URBAN TOUR, зі світлоповертаючими смужками, все, як має бути:

І тут, власне настає пояснення першої частини назви допису, бо якщо попередні шини важили 490 грам кожна, то ці уже 590 )

По відчуттях. Звісно, плюс чотири міліметри для шосера - то прямо багато, і було цікаво, як же себе проявлять нові кулка.
Перші метри по Стрийському парку різниці особливо відчути не дали - котиться вроді, як і котився. Це вже добре, накат не пропав. Але коли я виїхав на дрібну нашу Львівську фірмову бруківку - отут уже мозжечок почав передавати нові сигнали в центр прийняття рішень. Ні, казати, що шосер почав їхати м’якіше неправильно, бо це ж шосер. Напевно, він почав краще стелити - ось найбільш точне визначення. Якщо на 28-х кожен камінець відчувався, як такий собі мікроудар, тепер це все сильно змазалось, і вел реально стелить по бруківці. Не так, як Мерседес, але уже і не стенс на кайлах ))
Далі я проїхав звично по майже усіх парках свого “Зеленого кола Львова”. Дуже кайфово, що можна об`їхати реально пів міста, 25 кілометрів, майже не перетинаючись з автомобілями. І такі в мене спостереження.
Зміни по накату на рівні суб’єктивізму. По вкатаних ґрунтових стежках здається, ніби опір коченню став трохи більшим. Повторюсь - здається, а, як відомо, коли здається - то треба хіба що хреститись ))
Зате по м’якому грунту - прямо небо і земля. Якщо 28-мі провалювались завжди і всюди, то 32-гі прямо їдуть! Ні, по глибокому піску не вийде (я спробував), але там, де я раніше намагався оминути ці неприємні м’які ділянки, тепер воно взагалі не проблема! Круть! Моя подобається )

Ну і, звісно ж, чесний тест накату. Вулиця Пекарська, від Личаківського цвинтаря, по отій безглуздій демонстрації урбаністичної тупості архітекторів, які замість доброї сотні паркомісць зробили взірцеву вулицю з одностороннім рухом і двома велодоріжками з обидвох, значить, боків, завантаженість типова яких отака:

А ще ці велодоріжки уже років 5-6 (забув точно, коли їх ввели у експлуатацію), ведуть нізвідки в нікуди. Всі ці 800 метрів велошику:

При чому, що на цій вулиці знаходяться прямо найкрупніші медичні центри Львова: центр переливання крові, обласний діагностичний центр, обласна стоматологія, і увесь медуніверситет, плюс ще ветакадемія. Тобто, людям, які приїжажають на обстеження і лікування ці чаплінські ідіоти забрали левову частку паркомісць, але зробили дві пусті велодоріжки!
Інакше, як шкідництвом, такі рішення усіх цих псевдоурбаністів я назвати не можу! А ще, що вже тут стримуватись - дебілізмом хворих на голову цих самих чаплінських і аналогічних клієнтів нашої знаменитої Кульпарківської (це психлікарня, якщо хто не знає).
Я взагалі людина не дуже конфліктна, але якщо просто мовчати, то ти ж тоді вроді як і не проти діяльності таких ідіотів, що хочуть “вигнати автомобіль з міста” і “клумба замість паркомісця”. То ж хай цей допис буде в інтернеті, як ознака, що я таки не згоден, коли нездорові головою особистості допущені до політики побудови міської інфраструктури. Чесно кажучи, морду голови б їм набити. Але це ж недемократичні, хай їм грець, методи. Хоча руки так і чешуться. Ну зроби ти, одоробло, одну велодоріжку, на якій точно розминуться два двоколісні, але залиши ці паркомісця! І це я кажу, як людина, що катає цією велодоріжкою як мінімум декілька раз на тиждень, у велосезон.

Коротше, сказав ) Хай воно буде тепер в тих ваших інтернетах, щоб ці самі дебільчики не мали змоги сказати, мовляв, ніхто ж не розказував, що це погано.

Але я відволікся від об'єктивного тесту велонакату. А це, звісно, велокомп'ютер, що показує швидкість. Пекарська вулиця має не так, щоб значний, але трохи нахил, від кінця в напрямку до центру, і якщо просто не крутити педалі, я там розганявся на попередніх шинах до 33 км/год. Сьогодні, на нових хатчінсонах я розігнався до 32 км/год. Вроді і повільніше, але в межах похибки. Правда, уже приїхавши додому, я згадав, що колеса я поміняв, а комп'ютер не переналаштував. А 32-гі таки мають трошки більший діаметр, ніж 28-мі. І довжина кола тепер не 2135 мм, а 2155. Тобто, кожен оберт таки додає 2 сантиметри шляху ) Коротше, треба буде переміряти ))
А далі про красиве - сонячну теплу погоду і веломандрівки.

Вчора було трохи легкохмарно, але все рівно досить тепло, щоб катосити.

А сьогодні погода просто фантастична!

І ще для @RETROGRAD декілька цікавих фото наших "заброшок" )