Цей шедевр я пам'ятаю з дитинства, адже зокрема на "The dark side of the moon", що лунав у нас вдома з батькової платівки, я зростав.
Втім, весь сенс тексту я відчув нещодавно, вже ближче до своїх сорока рочків. І таким актуальним все одного дня стало, що хоч яму копай.
Ticking away the moments that make up a dull day
You fritter and waste the hours in an off-hand way
Kicking around on a piece of ground in your home town
Waiting for someone or something to show you the way
Tired of lying in the sunshine, staying home to watch the rain
And you are young and life is long, and there is time to kill today
And then one day you find ten years have got behind you
No one told you when to run, you missed the starting gun
And you run and you run to catch up with the sun but it's sinking
Racing around to come up behind you again
Sun is the same, in a relative way, but you're older
Shorter of breath and one day closer to death
Every year is getting shorter, never seem to find the time
Plans that either come to naught, or half a page of scribbled lines
Hanging on in quiet desperation is the English way
The time is gone, the song is over, thought I'd something more to say
Зробити поетичний переклад російською свого часу мені не вдалось, адже вірш вийшов непоганий, але в мелодію він жодним чином не вкладався. А українською якось пішло.
"Time" by Pink Floyd (The Dark Side Of The Moon)
1973
Тíкають геть миті, що день твій складають
Втрачаєш години недбало розтрощені в прах
Тиняєшся містом рідним помістом на місці.
Чекаєш, що хтось або щось тобі вкаже на шлях.
Під сонцем ніжитись втомився, дивишся, як там дощить.
Ти молодий, життя тривале - є ще час сьогодня вбить.
Аж раптом ти збагнув: на диво десять років пролетіло
Коли рушати ти не знав і постріл стартовий проспав.
І ти гониш, і гониш за сонцем, а сонце втопає.
Ходить по колу, щоб ззаду зайти на виток.
Сонце тим часом незмінне, а вік твій зростає.
І дихаєш слабше, і ближче до смерті на крок.
Кожен рік стає коротшим, дедалі важче час знайти.
Плани стали всі мізерні, пів аркуша кривой мазні.
Завмер у тихім відчаю - це такий англійський штиб.
Вийшов час, скінчилась пісня, договорити вже не встиг.
Доречі, ти слухав Дарк Сайд Redux від Роджера? Музика там лайно собаче, що не дивно, але загальний посил сильний, хоч і дуже депресивний. В цілому можна сказати так: п'ятдесят років тому я знав, що світ лайно, але ще плекав надію, яка тепер остаточно випарувалася. Тут він ніби і правий, але я все ж не хочу (і не можу) бачити в усьому лише лайно, як він...
Чудовий блог 💪