Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Сьогодні, 29.06.2024 року, минув рівно тиждень як я повернувся з відпустки. Робочий час трохи посприяв вщуханню емоцій та певним чином повернув в реальність, тож можу писати вже тверезо та послідовно.
І так, в цілому, з огляду на той цейтнот, що в мене склався протягом квітня-травня 2024 року та через інші зміни житті, я зрозумів, що вже не вивожу тої напруги і мені треба в «ремонт». Ремонт, він же коротка відпустка, в мене був запланований на весінньо-літній період, але, через високий темп, я підійшов до нього без розуміння куди я поїду, без готелів і маршрутів. А напередодні відпустки в роботу ще й залетів акт податкової перевірки на 400 лямів і здавалося, що всьо накрилось взагалі… Я сидів, читав той акт і розумів, що за наступні 10 робочих днів замість відпустки треба з командою дістати купу проектної та виконавчої документації на будівництво, дістати у генпідрядника десятки договорів і первинки по всіх субпідрядниках, все це відксерити, описати і подати податківцям. Сів, порахував розписав, що кому робити і о 16 годині п’ятниці моїм рішенням було таки відпустив себе у відпустку на перші 5 робочих днів… Відправивши всім задачі, я спробував планувати маршрут. Насправді, воно ніхєра не планувалося, тож приблизно о 20 годині я поїхав додому, зібрав спортивну сумку, і пішов спати десь о 1 годині ночі.
4:30 ранку, будильник ніжно повідомив мені, що треба вставати «на лижі». Попереду був довгий шлях через Кам’янець-Подільський, Хотин на КПП Порубне. Дорогу до КПП можна не описувати. Все стандартно: Київ-Житомир, де зупинився на хот-дог та вранішню каву, потім в об’їзд Вінниці на Хмельницький і Чернівці.
При в’їзді до Кам’янця зупинили на блок-посту. ТЦК-шний майор перевірив військово-облікові документи і відпустив. Я ніколи на був у цьому місті тому не міг не заїхати. Старе місто виявилося іграшково-мімімішним з великим замком, який я вирішив не відвідувати, обмежившись загальним фото здалеку, випив свій подвійний еспрессо і помчав на Хотин.
В Хотині, якщо хто не знає, хоча я сумніваюся, є ще одна красива фортеця, але поменше, яка також стала моїм об’єктом зовнішнього фотографування.
Румунія. Я про неї не знав геть нічого. Хоча чого ні. Я ж знав, що там є Тransfǎgǎgǎrǎsan. Одна з найкрасивіших доріг в світі. Пишу зараз ці слова і… Знову перехоплює подих, бо це неможливо розвидіти. Знову емоціями повертаюся в ті неймовірні місця. Так, Тransfǎgǎgǎrǎsan (шоссе 7С) це була моя мрія. Мрія проїхатися нею бодай на авто, бодай на байку. Мрія ця народилася давно, більш як десять років тому, коли я ще жив і працював на Донбасі. Але дорога відкрита тільки 4 місяці на рік. Зазвичай це червень, липень, серпень, вересень, іноді жовтень. В інший час, через небезпеку сходження лавин, цей шлях для руху закритий. Я не був впевнений, що на початку червня все це буде доступно, тому розглядав, як запасний варіант спочатку в Німеччину з її музеями великою авто трійки, а згодом Доломіти. Доломітові Альпи безмежно прекрасні. Ну там: Кортіна Дампеццо, Озеро Брайес, Тре Чіме Ді Лавредо, Фунес, просто гугліть. Але туди іншим разом. Бо я взнаю, що Тransfǎgǎgǎrǎsan відкрили 07.06.2024 для проїзду з півночі на південь і…
Якого хєра! Я можу їхати туди, куди ведуть мрії! Тож, привіт, нова країна в моїй копілці вражень. Будемо отримувати ці враження не заплановано і як вийде. Були тільки дві точки на карті, які в мене точно були намічені. Дві гірські дороги: Тransfǎgǎgǎrǎsan (шоссе 7С) і Transalpina (шоссе 67C).
День 1. КПП Порубне – Bicaz Chei і озеро Lacul Roșu.
КПП Порубне пройшов досить оперативно. Ну як оперативно. Після україно-угорського кордону всі інші кордони просто невеликий затор.
Дороги в Румунії в цілому добрі. Не пишу, що класні, бо вони не ідеальні, але в Україні майже всі значно і значно гірші. Зазвичай, це шосе яке йде через часті населені пункти, що має по одній полосі в кожну сторону. Постійні спідліміти 30, 50, 70, 90. Перші години дороги я їх дотримувався, але потім зрозумів, що камер немає, а так я буду їхати дофіга довго, почав прилаштовуватися на хвости місцевих джигітів і діло пішло. Зустрічні гостинно мигали фарами, попереджаючи про поліцію, якщо вона була. Але чим далі від кордону, тим її менше й менше. Може тому, що субота?
Довідка: рух по дорогах Румунії платний. Треба купувати віньєту. Скільки вартує не купувати віньєту я не знаю, але якщо купувати, то вам сюди https://www.roviniete.ro. Я придбав поки проходив кордон.
Рівнини почали змінюватися зеленими пагорбами, на пагорбах почали з’являтися вівці, потім пагорби почали заростати лісами і я, знявши готівку в банкоматі в місті Fălticeni, потихеньку доїхав до Румунських Карпат.
Довідка: я зняв 900 лей, це приблизно180 євро. Якщо ви один і не плануєте таритися сувенірами на ринках, овочами і фруктами понад дорогою, вам цієї суми вистачить більш ніж. Можна в цілому зменшити навіть до 500 Лей (це 100 Євро). Майже скрізь розрахунок карткою в моєму випадку був повністю доступний.
Коли я заїхав в ущелину перевалу Bicaz Chei я…
Я був вражений. Це неймовірно красива вузька дорога між гірських скель, висотою метрів 100 а може й більше. Проїхавши половину ущелини, я зупинився, щоб ковтнути повітря і перевести подих. Це неймовірне відчуття. Відео на ресурсі не викладеш, тому дивіться просто окремі фото.
Гори… Вони хвилюють, я просто відчуваю якесь неймовірне первородне відчуття яке не можу порівняти ні з чим і описати теж не можу. Спустився назад. Перевів подих і поїхав в ущелину знов. Проїхав її повністю до озера Lacul Roșu. Розвернув авто, поїхав вниз. Потім знов наверх. Так я тричі піднявся і тричі спустився поки не стало темніти і прийшов час шукати ночівлю. Букінг. Перший же готель біля озера з неймовірним краєвидом на гори і дорогу підтвердив бронь, але по прибуттю з’ясувалося, що там овербукінг. Приїхав хазяїн готелю і ми поїхали з ним мене селити в інше місце. Покатавшись по готелях хвилин тридцять, заселили мене в простенький номер: ліжко душ, туалет, чиста білизна. Але, що треба старому пірату? Надворі ніч, тож я полиставши телефона заснув… Тут був мій перший платіж готівкою близько 170 Лей.
День 2. Lacul Roșu – Sighișoara – Sibiu
Вранці, покинувши готель, вийшов до озера. Карпати вам все ж не Альпи, темні грунти дають свої відтінки воді в озерах. Вона не прозора і темна, але досить добре відбиває дзеркалом води небо. Якщо стояти лицем до озера то справа є досить крута стежка до оглядового майданчика де можна зробити таке чудове фото.
Поруч біля озера є ресторан і купа забігайлівок, що пропонують якісь місцеві чебуреки з овечим сиром, бургери і простенькі сувеніри. Пройшовшись по-між цього всього, сів в авто і взяв курс на Sighișoara. Дорога петляла серпантинами годину чи дві, доки на довела мене до міста.
Там я вперше за весь маршрут помив автівку від трупів комах. В Румунії, як і в нас, купа самомийок і шиномонтажів. Тож можна не перейматися за колеса і за брудне авто. Головне, тряпку для витирання авта не забудьте )))
Sighișoara - тихе поселення зі старим містом в центрі… На відвідування можна закласти 2-3 години. Десь пишуть, що півдня, але ну це якщо взагалі втикати вулицями їсти морозиво і шукати локації для фото.
Тож, побувши там свої три години, обійшовши весь старий центр, я помчав на Sibiu. Sibiu досить велике по румунським міркам місто, з якого я планував вирушати вранці на Тransfǎgǎgǎrǎsan. Сідало сонце коли я в’їжджав і, прямо на в’їзді я побачив KFC де зупинився на вечерю та в пошуках готелю.
Обрав цей https://www.booking.com/hotel/ro/pensiunea-alina-sibiu1.uk.html До речі, рекомендую для вибору якщо ви без дітей. Ні-ні, це не тематичний секс-готель. Просто такий формат. Готель для дорослих. Територія з трояндами, гортензіями і басейном. Щодо квітів. Іх реально багато. Вони в клумбах, на прерилах мостів. Де можливо там і квіти. Північна частина Румунії не така жарка як південна тому виглядає квітучою.
День 3. Тransfǎgǎgǎrǎsan
Тут вставимо Антона Птушкіна. На мій погляд, це найкраще коротке відео та опис дороги.
Скажу так. Подивитися це відео до і подивитися це відео після того як бачив цю красу на власні очі – дві великі різниці. Коментарів щодо дороги не буде. Їх всі розкаже Антон. Просто їдьте, зупиняйтеся, кайфуйте, фоткайтеся. Це охуєнно.
Рекомендації: для візиту обирайте будній день. Виїжджайте з Sibiu вранці. 10 година ранку буде цілком ок. Закладайте на проїзд всією дорогою години 3-4, якщо без пішого трекінгу. По дорозі побачите канатку. Вона вам не потрібна, але дивіться на неї як орієнтир. Там де вона завершується – озеро Lacul Bâlea. Звідси відкривається фінальний вид на північну частину долину з серпантинами, а також починається трекінговий маршрут на гори Vârful Moldoveanu, Iezerul Caprei (2417 м) или Vânătarea lui Buteanu (2507). Там же є невеличкий магазинчик, ринок і туалети. Є кафешка де можна перекусити та взяти кип’яток на чай. Далі тунель і… Так-так! Їдемо до ведмедів! Ведмеді в нас живуть нижче по спуску з гір в лісистій частині Трансфагарашу ближче до озера Lacul Vidraru і після нього. Тут кожен сам вирішить, наскільки близько буде контактувати з диким світом. А побачите ви їх на дорозі з вірогідністю 99%. І це не зоопарк, це справжні дикі звірі. Вони не поводять себе агресивно, але з цікавістю можуть спробувати шукати їжу у вас в авто якщо ви замешкаєтеся закрити вікно. Тому пліз, обережно. Якщо вже не терпиться покормити ведмедя, то яблука або морква те, що треба. Кидайте подалі від авта. По дорозі також автівками їздить жандармерія і ганяє таких туристів.
Проїхавши дамбу, зупиніться на невеличкому базарчику, зробіть кілька фото.
Півгодини вам на це більш ніж досить. Кінцева точка дороги – місто Куртя-де-Арджеш. Як на мене, туристичної цінності воно не представляє, тому ви його можете використати, щоб купити води, заправити авто і прийняти рішення щодо вашої кінцевої точки маршруту. Тут Варіантів два:
Скажу чесно, я зробив варіант 1 повернувся в той готель де був напредодні, погуляв вечірнім містом, випив пива і погнав спати.
Але якби я їхав ще раз то обрав би взагалі варіант 3, побувши на Трансфагараші довше в районі Lacul Bâlea в районі озера, сходив би на легкий трекінг, а потім заночував би в Римніку-Вільча і звідти через 67С Transalpinа на Sebeș. Звідти вже можна їхати на Brașov або на Peleș де, кажуть є великий королівський палац або ж на Salina Turda соляна шахта в місті Turda. Цей об’єкт може бути цікавим, хто ні разу не був у такого роду копальнях. Це гарно. Я був у Соледарі, тому туди не їхав. Кажуть, що три години для об’єкту достатньо. Тут є і підземне озеро і соляні сталактити, амфітеатр, колесо огляду, лодочки і вайфай для дітей )))
День 4. Transalpinа – Brașov.
Як можете бачити, взагалі не розумний маршрут. Але вже як поїхав. Поснідавши вранці в готелі, вирушив через місто Sebeș на Transalpina. З півночі це гірська лісова дорога з гарними краєвидами, що в’ється бескінечно і може навіть надоїсти. Якщо ви водій, вам легше. Якщо пасажир то не знаю. Я просто не пасажир.
Десь на середині дороги буде знов величезне водосховище Lacul de acumulare Oașa. Доргою вздовж нього буде вдосталь місць, щоб зупинитися і зробити фотку себе.
Просто їдьте і дивіться навкруги. Лісиста частина дороги завершиться в селі Obârşia Lotrului на перетині з дорогою 7А. Тут треба повернути вправо і, доїхавши до паркувального майданчика Трансальпіни, що буде на розвилці, поїхати вліво. Я протупив і в селі Obârşia Lotrului повернув вліво, погнавши на Brașov дорогою 7С. Тож саму живописну частину Transalpina я не побачив. Але побачив знову безкінечні серпантини нової дороги і доїхав до надзвичайно красивих озер Lacul Vidra, Lacul Mălaia, Brădișor
Згодом, вийшовши на трасу Е81, взяв курс на Brașov. Дорога була довгою і нуднуватою, інколи йшов дощ, я догнав і обігнав якогось чи то чорного пасатіка, чи то артеона, не роздивлявся. Топив, як то кажуть, на всі дєньги. Людина раптом вирішила доганяти і обганяти, але хвилин через десять, так і не догнавши, десь загубилася…
Brașov виявився прикольним містом з історичним центром, костьолом, цитаделлю на горі і офігєнною карбонарою в ресторані Prato Restaurant.
Зупинився в готелі https://www.booking.com/hotel/ro/pensiunea-toscana.uk.html Готель можу рекомендувати. Він розташований у верхній частині міста. У дворі парковка, і чудова скрипуча качєлька в розарії. Дєвочкам сподобається. По дорозі до готелю є оглядова площадка з видом на нічне місто.
День 5. Brașov – Buceresti
Якщо у вас є бажання полазити по замках, то поруч за Brașov є замки Râșnov, Bran (типу той, що замок Дракули).
В Branі людей як шпрот. Я замки люблю дивитися здалеку. Для мене нічого цікавого всередині них немає. Також поруч з Bran є Belvedere Point. Типу гарна оглядова локація. Про неї я взнав, коли вже був по дорозі в Buceresti, відтак, туди не завітав. Об’їхавши замки, придбавши собі чашечку для еспрессо я взяв курс на Buceresti.
Там в мене було по плану відвідати Therme Buceresti. Взагалі з іноземними Термами в мене любов. Колись я попав в Терми Бялки Татшанської, що коло Закопане в Польщі і мені прям зайшло плавати в гарячій воді коли на вулиці ще й зима. Потім в мене була Ньїредгаза в Угорщині, Баден-Баден і Сан-Пелегріно. Так от топовими мені були терми Сан-Пелегріно. Це дуже гарна історична будівля в яку вбудовано сучасні термальні басейни, сауни, бані, соляні кімнати. Але коли я попав в терми Бухаресту то Сан-Пелегріно віддав їм першість. Такий собі куточок тропіків серед степової частини Румунії. Я не брав самий повний квиток, що дає допуск до саун, соляних кімнат і іншого фетишу з аквапарком, взяв Піна-коладу, і пішов в заплив до басейнів всередині та ззовні.
Довідка: https://therme.ro комплекс знаходиться в 10 хвилинах їзди від Бухаресту. В день тут фіксують до 3500 відвідувачів. Комплекс має нагороду за екологічність. На будівництво витратили 40 тонн гімалайської солі для терапевтичних кімнат. Є зони для інтерактивних ігор і читання, 11 бань і саун. Термальну воду для басейнів добувають з глибини 3000 метрів, її температура 33 °C. Воду чистять озоном. Також тут найбільший ботсад Румунії – більш 800 тисяч рослин з них 1500 пальм, величезна кількість орхідей.
За три години кайфушечок почало сідати сонце, я повечеряв і поїхав в готель. Бухарест здивував ідельними дорогами. Ну ні, можливо вони там є і погані, але мені за 2 години катання по місту вони не трапилися. Навіть о 22 годині, трафік в місті досить активний. На площі напроти будинку уряду, чи як він там зветься, мене зустріла величезна автотусовка.
Подивившись на те дійство я надавив на тапку і помчав в готель спати.
День 6. Buceresti – Constanța
З Buceresti до Constanța веде автобан. Нормальний такий європейский автобан з обмеженням швидкості 130.
Але вже традиційно, забивши хрін на спідліміт, трохи менше ніж за дві години я долетів до Constanța. За кілька десятків км до міста також забив на спідліміт ще і якийсь румун на гєліку, пристроївся ззаду і так ми в парі пролетіли на швидкості десь 170-180 до розвилки. Він попер в місто, а я на косу Mamaia. Коса розташована між Чорним морем і озером Lacul Siutghiol. Має широкий пляж і багато готелів чи апартаментів, ресторанів. Знявши номер в Амбассадорі я завис на пляжі на два дні.
День 8. Constanța - Київ
Виселившись о 12 годині з готелю і, як з’ясувалося по приїзду додому, забувши там свою крутезну зарядку для макбука я почесав додому.
До паромної переправи Isaccea Орлівка дорога довела мене за якихось пару годин. А 15:03 Київстар мене привітав з поверненням в Україну. Румуни при виїзді перевірили посвідчення водія і зелену картку. Український митник поцікавився за фініка та повідомив, що в нього такий же і шо він йому нічого ще не робив. На тому й попрощалися.
Дорога додому навігатором була мені прокладена по дорозі М-15 Одеса-Рені через КПП Паланка, що проходить по території Молдови і далі на Київ. На КПП трапився ексцесс, бо на вʼїзді в Молдову мене тупо ніхто не зупинив, а на виїзді моєї машини не виявилося в базі. Довелося повертатися назад, пояснювати, що їду з Румунії, через Орлівку, втративши майже 40 хвилин часу. Десь о 22:45 я вийшов з авта під Києвом лобом прямо в вітрину БРСМ. Мужик який стояв біля дверей, сказав, чувак, бачу ти вже давно їдеш, іди двері тобі відкрию. Вваливши подвійний еспрессо я за 25 хвилин був вдома… Зморений і щасливий.
Трохи статистики:
У особистому списку місць для відвідування є дані маршрути)) колись майже поїхав, але вирішив що треба туди на чомусь цікавішому ніж слабенький дизельний меганчик😆 так що ще все буде)
У самого стоїть в планах вже скільки років....
Дякую!