Про ГАЗ-66 та левів за кермом



Дещо про ГАЗ-66 та "лева" за кермом.

В наші часи, сильна частина людства, любить себе позиціонувати з якимось хижаком. Наприклад, з левом. Весь такий сильний, величний, пафосний, фотогенічний, одним словом - хижак. В більшості випадків, така впевненість в собі - це заслуга "залізного коня", який в житті чоловіка, і справді, багато в чому вносить свої корективи. Але не з кожним автомобілем так. Є автомобілі, які досить легко та швидко дадуть зрозуміти, що ви "леви максимум за гороскопом", а не по факту. Одним з таких, є ГАЗ-66, або по-простому "шишига". Багатьом не вдасться її зрушити з місця, меншості - не вдасться запустити двигун, окремі індивіди не зможуть навіть відчинити двері. Але є і справжні "леви", що їздять на цих авто і підтримують їх в дуже гарному технічному та візуальному стані. Це заслуговує великої поваги. Тут не можна просто прийти, провернути ключ і в клубах ділового пилу своїх справ сховатися за горизонтом. Треба пройти деякі маніпуляції, як наприклад, увімкнути живлення, закачати паливо вручну, кілька разів натиснути педаль газу, вгадати правильне положення важелю підсоса, крутити стартером і грати педалею газу, доки не заведеться. І ні, не "сів та поїхав", вона має трохи попрацювати й прогрітися, тут немає комп'ютера, що все зробить за водія. По роботі двигуна, що міняється з процесом прогрівання, на слух розумієш, що можна починати їхати. Їде досить весело та бадьоро. Бензиновий V8 вселяє надію та приносить задоволення, видаючи приємні звуки, характерні V-подібним бензиновим двигунам. Як саме ви будете їхати, залежить не скільки від якості палива, скільки від налаштувань карбюратора та системи запалювання. В основному це буде 30л бензину на кожні 100км шляху. Що стосується швидкості, то живий експонат можна з легкістю гнати 80км/годину, а якщо настрій піде зовсім не ту сторону, то 100! Але швидкість, то не про це авто. Тут мова про прохідність та вантажопідйомність. Вантажоперевезення по технічному паспорті вказують нам про "рекомендоване навантаження - 2 тонни", але часто-густо можна зустріти таке авто, завантажене "по не можу" лісом і на вагах порахувати цілих 7 тонн, успішно їх доставити до замовника і повернутися на базу. Стоянка чи база, у таких машин, як правило знаходиться в місцях, куди можна доїхати, мінімум, легковим позашляховиком. Прохідність цієї машини вражає середньостатистичного водія і постійно провокує досвідченого, завжди хочеться поїхати коротшим шляхом. З усіх авто, що виготовлялись у часи СРСР, єдиною, що мала "чесний" повний привід, була ГАЗ-66. Поки у всіх були мости з вільними диференціалами, де буксували одне переднє та одне заднє колеса, ГАЗ-66 буксував усіма чотирма колесами одночасно, завдяки чудовій роботі автоматичного блокування диференціалів підвищеного тертя. Та і колеса теж непрості. Як у більшості техніки, що проектувалась для потреб армії, ГАЗ-66 має централізоване підкачування коліс. В чому суть? Якщо на твердому покритті бажано мати тверді колеса, то на болотистих, сніжних та піщаних поверхнях бажано мати більшу ширину контакту колеса з поверхнею, задля зменшення загрузання в дорожнє покриття, яким би воно не було. Тобто, зменшивши тиск в шині, вона стає нижчою, протектор шини стає прямим і більша частини гуми тепер задіяна до контакту з поверхнею. Невеликий ефект додаткового колеса. Згоден, можна таку маніпуляцію робити і на інших авто, але на таких це робиться спеціальним важелем з салону. Є ще спеціальний манометр з підказками, який тиск повітря повинен бути в шинах з підписами "сніг/болото/пісок", далі на свій розсуд. Бонусом, пробите колесо буде підкачувати повітряний компресор доки працюватиме двигун. Тому так, в екстремальних умовах це авто себе почуває як риба у воді. Маючи голову на плечах, це авто не залишить в біді водія, його екіпаж та вантаж. Напевно, найбільш незручна штука, після посадки водія та незручних педалей, це чотири ступенева коробка передач, в якій дуже важко увімкнути потрібну передачу без хрусту, навіть класичний "подвійний вижим" тут не допоможе. Та і місце речага перемикання в незвичному місці - на одному рівні з сидінням водія, тобто речаг треба шукати в спині кабіни, де для зручності зробили спеціальний вигин. Ще є менші речажки, що вмикають передній міст, понижений ряд та лебідку. Але з часом звикаєш до цього всього та відчуваєш, що хоче від тебе авто. Правильно запускати, правильно рушати, правильно вмикати, правильно їхати. Їзда за кермом - важка робота, де "техніку треба не вгадувати, а відчувати". Сучасні ж "леви" їздять з АКПП, купою стабілізаційних систем та помічників, де їзда - це банальне переміщення з пункту А в пункт Б. Скукота... Що ж висновками? Для чого таке авто сьогодні, конструкції якого 60+ років? Для чого такий розхід, всі незручності та бруталізм? Колись це авто було масовим, тепер це вузько направлена техніка, серед задач якої: активний відпочинок зі всіма офроудами та екскурсіями в горах, робота в лісництві та служба в армії. Можливо є ще якісь суміжні функції, що ця машина може надавати і сьогодні, ця що на фото, винятком не стала і пережила досить таки типовий шлях її колег: служила в армії, пішла на "дємбєль", плідно попрацювала з цивільними, а з настанням війни, пройшла оздоровчі процедури та знову поповнила ряди ЗСУ. Така історія цього авто, та більшості таких. Хоч вони далеко не нові і років їм багато, в руках справжніх "левів" ця техніка може служити вічно. І дивлячись на її брутальний вигляд, в голові постійно вислів "ви всі Леви максимум по гороскопу". То ж друзі, будьте справжніми левами, любіть те, на чому їздите і те, чим займаєтесь. Удачі!