Подорожі #2 (продовження)

Продовження поїздки довкола Львова, або несподівана подорож.

Про першу частину нашого міні-турне я писав туть.
Доїхавши до стабільно хорошого інтернету в м.Миколаїв моя дружина підкинула ідею з'їздити до Стільського городища, розташованого буквально в десяти кілометрах від Миколаєва.

Аби почути моє стовідсоткове "Так" мені були надані для огляду кілька фотографій.

Моя дружина використовує додаток Trip by Click. Суть яка: ви плануєте маршрут для подорожі з точки А в точку Б, а в цьому додатку можете побачити цікаві місця поблизу. На момент написання статті ми користувалися цим додатком уже кілька разів і відгуки позитивні.

Отже їдемо. А поки ми віртуально проїжджаємо цей не довгий шлях я розкажу про вищевказане Стільське Городище.

Наприкінці I тисячоліття нової ери на просторах Наддністров'я існувала країна слов'ян, відома як Велика або Біла Хорватія. Хоча імператор Візантії Костянтин Багрянородний в X столітті у своїй книзі «Про управління імперією», розташовує Білу Хорватію на території сучасного прикордоння Чехії та Польщі, окремі дослідники продовжують ототожнювати білих хорватів із великими хорватами, та розташовують їх у Північному Прикарпатті.

Хорватів також згадують у «Повісті минулих літ»: спочатку в недатованій його частині, в числі інших слов'янських племен; вдруге — 907 року як учасників військового походу київського князя Олега на Візантію; втретє — 993 року у зв'язку із походом на хорватів князя київського Володимира Святославича.
За деякими даними, у ватиканських архівах збереглися короткі грекомовні записи, зроблені не пізніше 1328—1331 років, в яких повідомляється, що між містами Галичем і Володимиром є містечко Стольско — резиденція Галицької митрополії.

Про масштабність міста говорять і місцеві топоніми та назви урочищ, балок, скель та лісів, якими здавна користувалися місцеві жителі. Наприклад, Золоті Ворота, Залізна Брама, Княжа Криниця, Коморище, Гребля, Вежа, Підкоморище.

У 2001 році Стільське городище внесли до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, 2003-го Верховна Рада постановила вивчити питання «щодо створення на території городища державного історико-культурного заповідника», й тоді ж уряд зобов'язав Львівську облдержадміністрацію підготувати та подати до Кабміну на затвердження необхідну документацію. Усупереч міжнародному визнанню унікальної пам'ятки давньоруської історії та культури вимоги і постанови не було виконано, наукові дослідження припинено, як наслідок історичне середовище Стільського городища руйнується. 15 вересня 2015 року Львівська обласна рада проголосувала за створення історико-культурного заповідника «Стільське городище». Поточно включене до пам'ятки археології національного значення «Городище» згідно з реєстровим № 130019-Н. Джерело — стара добра Вікіпедія.

Не так давно місцеві встановили скульптуру Матінки Божої, через що піднявся досить сильний срач. Все ледь не дійшло до виключення зі списку пам'яток археології національного значення. Скульптура стоїть і досі, то ж все заглохло на етапі розмов. Якщо згадати відношення до культових споруд, то я більш ніж впевнений — скоріше місцеві власними силами знищать залишки цього поселення, аніж перенесуть скульптуру. На жаль, якщо хтось будує відвертий самобуд чи суттєво порушує певні будівельні норми — таку людину досить сильно починає, як кажуть у Львові, "грати" орган місцевого самоврядування, проте якщо ж починається будівництво церкви, то ті ж органи закривають на це очі. На жаль така політика, як це ж заборонити будівництво церкви?! Згадується стара приказка — що попові можна, то дякові зась!

Зараз же на території даного городища, більш відомого як "Поселення Білих Хорватів" можна побачити залишки споруд, яким в районі 1000-1200 років. Це +/- час Хрещення Київської Русі Володимиром Великим (988 рік якщо що).

Ті ж місцеві жителі вважають залишки приміщень тисячолітньої давності своїми та безпардонно ставлять двері, вішають замки та використовують приміщення на власний розсуд.

В одному з таких входів, які не закриті дверима, я побачив банальне сміттєзвалище з пляшок, пластику та іншого хламу. Чи місцеві, чи туристи є авторами цього безобразія — мені не відомо. То ж може і на краще, що входи закриті дверима.

Дещо цікавіше про поселення описано от в цій статті:стаття

Ще одна цікава знахідка очікувала мене на камені Диравець (фото 7). Це дві невеликі мушлі. Важко повірити що на висоті в 350м колись було дно моря.

Буквально в кількох сотнях метрів від основного поселення розміщено невідоме ЩОСЬ. Підозрюю що це власне продовження поселення, але уже видовбане в піщанику.

Хоча ті ж місцеві досить вдало роздовбують піщаник біля підніжжя та використовують добутий пісок для власних потреб. Власне такими діями досить серйозно нищиться така геологічна пам'ятка.

П.С. якщо було цікаво — лайк та репост вітаються)