Подорожі #1

Хоч я в певних ситуаціях до сраки лінивий та безвідповідальний громадянин, але мені завжди цікаво дізнаватися щось нове про край, де я живу/працюю/навчаюсь (підкресліть необхідне).Не так давно у мене з моїм близьким другом, якого в нашому вузькому колі іменуємо не інакше як "Бублік", виникла ідея геодезичного (від назви професії — геодезист) туризму. Тобто подорожі в місця, з певною професійною історією і тому подібним.

П.С. в флязі в Влада явно не мінералка. А я ж то за кермом(

Ще в серпні я та вищезгаданий Бублік побачили пост в інтернетах щодо огляду одного з пунктів дуги Струве. Для тих, хто не в тему поясню: Дуга Струве це геодезична мережа тріангуляції, яку запроектував та створив Василь Якович Струве. Власне цією дугою та ще кількома іншими експериментами довели різницю висот між Балтійським та Чорним морем, а також те, що наша блакитна кулька з білими ведмедями на Півнчному та пінгвінами на Південному полюсах ні разу не плоска, а ще й дуже нагадує кулю (привіт плоскоземельникам).

Що це за історичний персонаж (Василь Якович Струве), я намагатимусь по мірі можливості розповісти в даній статті та все ж без зайвих деталей, які і так не будуть цікаві людям, крім дійсно упоротих в геодезію.

Отже почнемо з передісторії…Мій кєнт Владосік (той що Бублик) скидає мені посилання на гуглі щодо одного з пунктів дуги Струве. Безперечно, я погоджуюсь із колегою, щодо необхідності обстеження вищевказаного пункту на предмет збереженості та історичної цінності для наступних поколінь. Все б нічого, але пункт знаходиться десь за 200-250 км від нас, десь в Хмельницькій області. Здавалося б їхати фігня їхати, якісь кілька годин, але ми, все ж, знайшли причини залишитися вдома — дружини в поганому настрої, фаза місяця не співпадає з нашим знаком зодіака і тому подібне. Тож обстеження ми переклали до кращих часів…

Через певний час ми знайшли ще один цікавий екземпляр геодезичного туризму. Взяли наших прекрасних геодезичних дружин, 3кг шашлика, мангал і все в цьому дусі і відправились відповідним шляхом (тобіш хер пойми куди). Шлях нас завів до пункту полігонометрії першого класу, який знаходиться десь під населеним пунктом "ІКС" (секретного району не менш секретної області)

Під час польового рекогностування виявилося, що вказаний пункт першого (найвищого) класу безнадійно схований місцевими військовослужбовцями під шаром грунту, нерозірваних снарядів і тому подібних не благоприємних речей. І вгазалі, десь за 3км до вказаного пункту ми виявили військовосужбовця, шлагбаум та напис в стилі "Ахтунг! мінен". Сумно, звичайно ж, але власна безпека понад усе. Кілька хвилин поспілкувавшись (заговорюючи зуби про рекогностування геодезичних пунктів першого класу) з черговим на КПП ми дійшли висновку, що шаритися по території полігону це задоволення чучуть нижче середнього. Все ж варіант підірватися на нерозірваному снаряді ні кого з нас не вражав.).

Отже ми розвернулися і звалили на найближчий громадський пляж з шашличном, молодими дружинами і ще з дечим спиртовмісним)

Через певний час нам усміхнулася удача і ми виявили одну цікаву пам'ятку Юнеско, а саме ось таку…

В народі її називають Чортовими скелями, але наразі нас цікавлять не альпіністські досягнення, а саме геодезичні. То ж затарившись оптимізмом та безалкогольним пивком (як-не як я за кермом, тож не можу собі дозволити вживати алкоголь) рухаємось у визначеному напрямку.

На гугломапсах можна на ізі знайти все що нас цікавить. Вказаний пункт знаходиться поруч з Чортовими скелями, та дозволяє оцінити масштаб робіт, які проводилися 150-200 років тому. Під час нашого огляду було досить сумне бачення ситуації: пункт увінчувала стелла, яка нагадувала більше не меморіальну дошку спадщини Юнеско, а пам'ятник на цвинтарі (див. на кілька фото вище). Та все ж я дивлюсь на речі, які стосуються моєї професії, крізь пальці та під призмою вологих фантазій і оптимізму…

Одразу за стеллою ми помітили відносно розкопаний пункт, а саме кам'яну плиту орієнтовними розмірами 25см х 25см з висіченим на ній хрестом по центру. Здавалося б нічого особливого для сучасних реалій, але якщо згадати, що пункт закладено 150-200 років тому без кранів, бетономішалок і подібних благ цивілізації, то люди, які зводили ці пункти викликають в мене безмежну повагу.

В кого як, але моїй дружині подобається гуляти по +/- диких місцях без телефонного зв'язку, інтернету і так далі, то ж бачити кохану трішки щасливішою вартує того.

Як висновок до мого словоблудія хотів сказати, що найважлвіше це не ситуація навколо вас чи щось подібне, а найважливішим є люди, які знаходяться поруч та розділяють ваші бажання та хотєлки. Власне такою людиною є моя дружина, та дружина мого близького друга Владислава. Дякую їм за це!

П.С. щодо поганої роздільної здатності фоток - не кидайтесь в мене гнилими помідорами. Перезберігав їх з Драйв2, а оригінали давним-давно видалені з мого телефону