Вивчаємо цікавинки Емільї-Романії

Як я вже обмовився минулого разу, ми вирішили зробити морський відпочинок на Італійському узбережжі Адріатичного моря, а конкретно на проміжку між Венецією та Ріміні. Заселившись до готелю Капітлоль, ми почали вивчати цікавинки навколо, бо так чи інакше весь день на морі чи в басейні все одно ніхто не збирався проводити, а от кожного дня і подорожі, і море - ідеальний мікс для сімейного відпочинку. Так одного дня ми вирішили відвідати республіку Сан-Марино - одну з найменших країн у світі та третя найменша країна Європи після Ватикану та Монако. 

Сан-Марино - анклав в Італії, на кордоні між регіонами Емілія-Романья і Марке, близько 10 км від узбережжя Адріатичного моря в Ріміні, а власного виходу до моря не має. Населення складає близько 33 т. осіб. Титул «Найясніша Республіка» походить із Середньовіччя й підкреслює суверенність та незалежність республіки.

Рівень життя Сан-Марино приблизно відповідає рівневі життя в найбагатших регіонах Італії. Одна з найбагатших країн у світі за рівнем ВВП (на душу населення). Сан-Марино має найнижчий рівень безробіття в Європі та зовсім не має зовнішнього національного боргу. Міста Сан‑Марино та Борго‑Маджоре сполучає півторакілометрова канатна дорога:

Столиця має дуже привабливий вигляд, оскільки вона повністю зберегла свою середньовічну зовнішність і є справжнім музеєм просто неба. Сан-Марино оточене старовинними фортечними стінами з безліччю башт, а на вершині гори височіє замок 16го століття. Житлові тераси з'єднуються кам'яними сходами, уздовж вулиць — безліч зелених насаджень.

Усі основні урядові будівлі Сан-Марино сконцентровані навколо єдиної міської площі - Свободи. Тут знаходиться дуже красивий Будинок уряду, побудований понад 100 років тому, але в тосканському стилі 14го століття. Завдяки своєму старовинному ефектному вигляду місто часто проводить фестивалі, театральні вистави, у тому числі і на лицарські теми.

Столиця республіки розташована на горі Титан та має цілих 3 фортеці на території міста! Вежі-фортеці є символом свободи країни - вони зображені на прапорі і гербі країни, їх зображення також карбуються на сан-маринських монетах євро. Гуаїта - найстаріша вежа, збудована як в'язниця в XI столітті. Інша вежа - Честа, була збудована в XIII столітті, знаходиться на найвищій точці Сан-Марино (750 м над рівнем моря). 1956 року у вежі був відкритий музей старовинної зброї. Третя вежа - Монтале була збудована в XIV столітті. На відміну від інших, доступ відвідувачів до неї обмежений.

Сьогодні вежа — один із найпопулярніших туристичних об'єктів Сан-Марино. З неї можна побачити мальовничі пейзажі, видно також італійські землі. В південній вежі розташована невелика католицька каплиця з вівтарем на честь Святої Варвари. Цікаво, що Гуаїта, Честа і Монтале мають різну висоту і зовнішній вигляд, але зображаються однаковими на прапорі і гербі країни, причому, з пером на вершині.

З липня 2008 року історичний центр Сан-Марино і гора Монте-Титано - об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Базиліка Сан-Марино присвячений покровителеві міста і держави святому Марину, виконана в стилі неокласицизму. Збудована у 1826-1838 рр. на місці старовинної церкви 4го століття. Під вівтарем зберігається частина мощів святого Марина, виявлених в 1586 р.. Інша частина в 1595 р. була передана в Далмацію, на острів Раб - місце його народження.

Нагулявшись вволю по столиці, ми рушили назад до готелю, щоб ще побулькатися в вечірньому морі. Звісно ж, просто проїхати з пункта А в Б я не можу, тому по дорозі прихопили в той день ще пару цікавинок. Так, наприклад, ми проїздили повз палац Вілла Торлонія, що датується 18м століттям. Після капітальної реконструкції 2014 року, палац знову відкрито для громадськості:

А ще в той день ми заїхали до містечка Сантарканджело-ді-Романья. Передусім мене сюди спрямувала фортеця Рокка Малатестіана, що веде свою історію як мінімум з 9го століття, оскільки вона згадується в «Баварському кодексі». В давньоримські часи поруч проходила дорога, що з'єднувала Ріміні з Міланом. Нинішній замок, як і багато інших замків у Романьї , був перебудований у 1386 році за дорученням родини Малатеста.

Окремо варто згадати арку папи Климента XIV, що забезпечує монументальний доступ до площі Ганганеллі. Його замовили жителі Сантарканджело в 1769 році , коли їхній співгромадянин, кардинал Лоренцо Ганганеллі, був обраний Папою на ім'я Климент XIV:

Після 2х днів подорожей, треба було вже поступитися дружині і дітям, тому майже весь наступний день ми провели в Ольтремаре - сімейному парку відпочинку з дельфінарієм. Територія розбита на кілька тематичних зон: зона хижих птахів, зона великих папуг, дельта річки По і звичайно ж дельфінарій. Нам всім дуже сподобалися шоу з хижими птахами, а діти в неймовірному захваті були від шоу з дельфінами. Також там є кілька 3д кінозалів, що розказують про утворення Землі і зародження життя на планеті, епоху динозаврів і їх вимирання і т.д. Тому, хто сім'єю відпочиває в районі Ріміні, рекомендую до відвідин. До речі, через інтернет квитки дешевше 😉

Після такого "лінивого" дня, наступного дня ми вже активно досліджували замки. Почали з фортеці Малатестіано в Гаттео, що була побудована приблизно в 13 ст. на місці, де, ймовірно, раніше існував римський каструм , і стала однією з резиденцій родини Малатеста. У 2003 році був проведений великий реставраційний цикл, який зробив фортецю знову придатною для відвідування населенням і туристами.

За 7 км від нього знаходиться наступна фортеця родини Малатеста, тепер вже в Лонджано. Наявність замку в районі цього міста засвідчено документом 1059 року. Остання суттєва перебудова замку сталася у 1519 році, коли він був санктований папою Левом Х. Тоді було зруйновано більшість укріплень Малатести, додано лоджії та зміненр інтер'єри, таким чином перетворивши будівлю замку на резиденцію.

Наступною нашою зупинкою став замок в містечку Монтіано. Від первинного замку, що датується 9 століттям, не лишилося жодного сліду, тоді як найбільш основна частина споруди датується 16 ст. після перебудови родиною Малатеста. Замок був серйозно пошкоджений під час 2ї СВ і відтоді лише частково відновлений. У будівлі над мурами, відбудованій після війни, розташований приватний дитячий садок. Тим не менш є доступ до вернього ярусу, хоча відвідування обмежується площею з садом на верхній частині стін, звідки можна помилуватися широкою панорамою рівнини внизу та всього міста.

Ще якихось пару кілометрів і на горі вже видніється наступний замок:

Він веде свою історію з 10 ст. З 2023 року він перебуває під загрозою руйнування через зсув, який зачепив пагорб, на якому він був побудований. 

Останнім пунктом призначення на той день стало місто Чезано. Зацікавило воно мене фортецею Рокка Нуова. Її збудовано у 1380 - 1477 рр. на місті 2х попередніх фортець. Основна частина фортеці у формі неправильного шестикутника з сімома зовнішніми вежами різної форми і двома внутрішніми вежами стоїть на вершині пагорба і захована за деревами, тому практично нереально зробити гарне фото зовнішніх мурів, навідміну від 2х внутрішніх веж:

Але не тільки фортеця, але й все старе місто дуже гарно збереглося і варто окремої уваги. Воно і не дивно, адже місту, що веде свою історію аж з 5 ст. до н.е. є дійсно багато чого показати. Наприклад: 

Кафедральний собор Чезени - собор Сан-Джованні Баттіста - головна церковна споруда міста. Його почали будувати у 1385 році, а остання перебудова відбулася у 2й половині 20го ст. Зовнішній вигляд будівлі вражає своєю типово романською стриманістю, так має виглядати італійська готика.

На виїзді з міста ми зробили коротку зупинку біля абатства Санта-Марія-дель-Монте:

Під час покатеньок Гольф зустрів наступну круглу цифру на одометрі: 218 т. км