Катаємося околицями Ріміні та переїжджаємо до Австрії

Ну що, непомітно пролетіли наші заброньовані ночі в готелі Капітоль і ми вже мусили переїжджати в наступний готель, ще ближче до Ріміні. Але між виселенням і заселення ми вирішили знову трохи покататися замками і фортецями. Так лише в 5.5 км від готелю нас чекав замок Бенеллі. Замок був побудований за розпорядженням графа П'єтро Спіна в дев'ятнадцятому столітті на основі стародавнього середньовічного замку, що датується приблизно одинадцятим століттям. А вже в 1917 році Резиденція була придбана сім'єю Бенеллі, яка здає замок під різні урочисті події.

Потім ми рвонули через Ріміні аж на 32 км до міста-фортеці Градара. Замок Градара стоїть на вершині пагорба і оперезується зовнішньою стіною, яка простягається майже на 800 метрів. Згодом замок став одним із найбільш відвідуваних пам’яток у регіоні та є місцем проведення музеїв, музичних та мистецьких заходів.

Завдяки своєму географічному положенню Градара була перехрестям торгівлі та військових походів; у середньовічний період фортеця була одним із головних театрів зіткнень між ополченнями, вірними папству, та бурхливими володарствами Марке та Романьї.

Фортеця стоїть на пагорбі висотою 142 метри над рівнем моря, а головна вежа фортеця, що піднімається на 30 метрів, домінує над усією долиною. Він був побудований приблизно в 1150 році  сім'єю Де Гріфо.

З 1641 року Градара опинилася під прямим контролем Папської області через папських легатів, що поклало початок її довгої агонії. Зовнішні укріплення занепадали і руйнувалися, а житлові будинки всередині ремонтувалися все рідше і рідше. Згодом фортеця втратила своє військове значення і цитадель Градари стала безлюдною.

До кінця 19 ст. основний замок був покинутий і лежав практично в руїнах.Коли в 1920 році сім'я Занветторі придбала Рокка ді Градара, замок і навколишні стіни перетворилися на руїни. Умберто Занветторі профінансував реставрацію замку та міських стін і повернув укріпленому селу його первісний блиск.

За легендою, фортеця була фоном трагічного кохання Паоло та Франчески, оспіваного Данте Аліг’єрі в «Божественній комедії». У 1928 році фортеця була продана італійській державі і з того часу часто використовується багатьма кінематографістами як знімальний майданчик. 

Після такої насиченої прогулянки містом-фортецею ми вирушили до нашого останнього в цій відпустці заброньованого італійсього готелю. 

Попри штормове море, ми вволю побулькалися з дітьми у водичці))) А ввечері я зробив пару фоток наборежної:

Наступного ранку ми видвинулися погуляти по Ріміні - літньому курорті міжнародного значення з береговою лінією, що тягнеться на 15 км уздовж узбережжя Верхньої Адріатики. Від моменту заснування у 268 році до н.е. місто знаходиться на перетині шляхів, що з'єднують північну та південну частини півострова. Місто протягом століть зберігало свою римську структуру з регулярним плануванням кварталів, водночас зберігаючи великі римські пам’ятки, які демонстрували його давнє походження.

Міст Тіберія є одним із найвеличніших і найкраще збережених римських мостів, а також є символом міста. Його також називають «Августа», тому що будівництво було розпочато за Августа, починаючи з 14 р. н.е. і закінчено в 21му Тиберієм. Побудований з істрійського каменю міст має 62 метри в довжину і 8,65 метри в ширину, складається з п'яти арок різної ширини.

Передусім в Ріміні я їхав, щоб побачити замок Сісмондо. Він побудований Сігісмондо Пандольфо Малатеста між 1437 і 1454 роками як дворянська резиденція і водночас фортеця, увінчував оборонну систему Малатести, з’єднуючись із міськими стінами. Наразі від замку лишилася лише цитадель, яка спочатку була захищена додатковими стінами та ровом, які було усунуто під час ґрунтовної перебудови у 1826му році. З 1857го по 1967й роки тут розташовувалася в'язниця.

Рибник ринок - це елегантна будівля з портиком, побудована у 1747 році на площі Кавур. По кутах рибного ринку є чотири кам'яні фонтани, прикрашені дельфінами, з рота яких б'є вода. Центральна доріжка обмежена мармуровими стійками, під якими проходить канал для зливу та збору води.

На центральній площі міста розташувалося одразу кілька знакових споруд: палац Аренго (найближе) - одна з головних пам'яток цивільної архітектури в Ріміні , резиденція Генеральної ради вільного муніципалітету. Він був побудований в 1204 р. і реконструйований в 16му та 17му ст.. Палац Подеста (трохи далі в кадрі) був побудований приблизно в 1330 році як резиденція володаря міста. Протягом століть він був значно перероблений і перетворений у свій нинішній вигляд завдяки стилістичній реставрації, проведеній у 1924 році на основі оригінальних архітектурних елементів. Театр Амінторе Галлі (на задньому плані) був спроектований в неокласичних формах як монументальний фон для площі Кавур. Він був урочисто відкритий у 1857 році прем'єрою «Арольдо» Джузеппе Верді під особистим диригуванням маестро.

Арка Августа - найстаріша збережена римська арка та символ Ріміні, була побудована в 27 році до н.e. на честь Августа, щоб відсвяткувати відновлення найважливіших італійських консульських шляхів. Аттик, на якому, ймовірно, була розміщена велика мармурова квадрига на чолі з Августом, у середньовіччі був частково розібраний і увінчаний зубцями. Пам'ятник спочатку був оточений стінами з пісковика та двома чотиригранними вежами, зруйнованими в 1938 році під час ізоляційних робіт.

Храм Малатеста був побудований у другій половині 13го ст. орденом францисканців і став місцем поховання володарів Ріміні. У 1450 р. за розпорядженням Сігісмондо Пандольфо Малатеста старовинну церкву було перетворено на родову усипальницю родини Малатеста. Цей храм, хоча й не завершений, є ключовим твором епохи Відродження Ріміні та одним із найзначніша архітектура італійського 15 ст. взагалі.

Невеликий храм Сант-Антоніо-да-Падуя був побудований в 1518 році на згадку про «чудо з мулом», вчинене тут святим Антонієм, і був перебудований після руйнувань, зазнаних землетрусом 1672 р.

Годинникова вежа побудована в 1547 році на місці стародавніх м'ясних лавок. У 1875 році черговий землетрус спричинив обвалення дзвіниці, реконструкція якої, що відбулася лише у 1933 році, повернула вежі її первісний вигляд. На вежі встановлено годинник 1562 року, під яким знаходиться вічний календар 1750 року, прикрашений теракотовою плиткою із зображенням знаків зодіаку, місяців і фаз місяця.

Також на площі Трех Мартірі, колишньому давньоримському форумі Арімінум, у самому центрі міста, стоїть статуя великого полководця Юлія Цезаря, який обрав Ріміні своєю військовою базою після перетину річки Рубікон у 49 р. до н. е.. Вважається, що саме тут він вимовив свою історичну фразу "жереб кинуто".

д

Після прогулянки містом ми повернулися до готелю і пішли на море))) Хоч його дещо і штормило, це нам не заважало гарно проводити час)))

Останній день відпочинку ми цілком присвятили перебуванню на морі, тому ніяких туристичних цікавинок ми не відвідували. А вже наступного ранку, виселившись з готелю, ми попрямували на північ, щоб заночувати в австрійських Альпах біля Інсбрука:

Першу велику зупинку зробили в Вероні, бо дівчатам конче треба було відвідати великий торгівельний центр з купою бутіків))) Ну що ж, треба, так треба... Заодно під Вероною і заправилися. До речі, вперше звернув увагу на заправку зі зрідженим метаном (!)

В той день замками ми милувалися лише на відстані))) 

Ось так і закінчився наш останній італійський день у відпустці. Далі буде Австрія і Німеччина, але ж то ще буде 😉