Профіль xandera

Про мене

Вітаю всіх, хто як і я цікавиться темою авто.

Не так давно в нашій сімії зʼявилась інсігнія.

Але, перше мій досвід з маркою опель було не дуже. В 2017 я купив у брата опель омегу Б 1998 року, 2.0 бензин-газ на автоматі. Непогана комплектація, непоганий стан (як мені тоді здалося) та гарний зовнішній вигляд. Він собі тоді пригнав з литви сігу, а омега стояла в гаражі вже не перший місяць.

Спочатку все було круто, мені подобалась (і подобається) і екстерьєр та інтерєр, ходові якості та в принципі функціонал авто тих років. Це був мій перший досвід з кузовом універсал. До цього був ВАЗ 2108 та нісан прімера п10 седан. Я був в захваті від обєму авто, його можливостях в перевезеннях та вазагалі від міста в салоні. Засмучувало мене лиш одне - 2 літри на автоматі (4 передачі) це дуже мало. Їхати вона починала тільки після 4000 обертів. Але якщо так постійно крутити двигун його на довго не вистачить + витрати пального біля 14-15 літрів.

Щойно я почав юзати авто, почались дива - виходило з ладу все що могло. Я замінив купу вузлів і деталей. І тільки тоді, коли я підшаманив авто і воно почало приносити задовлення від користування, вона почала скажено іржавіти. За пів року вона полізла вся: арки, дно, рамка лоового скла, кришка багажника.... Дах тільки був без корозії)

В 2023 році я вирішив її продати за 2К доларів та придбати щось, що не гнило. Оскільки я шукав тільки по місту, натрапив я на рено меган 2 покоління, 1.9 механіка універсал. Дуже було дивно що авто 2004 року не гниле взагалі. Але це був єдиний її плюс. Щойно сівши в авто я відчув що мені в ній ніяк. Не хочу образити нікого, це лише моє субʼєктивне відчуття. Авто було досить гарної комплектації, салон шкіра, датчики дождя та світла, кріїз, все що треба, окрім комфорту та задоволення. Керувати авто було "ніяк", ходова не така мʼяка як на опелі, в салоні тіснувато та немає того відчуття монолітності та захищенності як старому німці + ця механіка....

Через обставини я віддам мегана і лишився без авто приблизно на 3 місяці. Я був налаштований перебиватись таксі, службовим авто та пішкарусом. Але, це була ілюзія... Я врешті решт визнав що мені треба авто. Бюджет був максимум до 3К доларів і почалися ці муки з пошуком. Я хотів авто на автоматі в цьому бюджеті. Мені вже було не важливо: універсал чи седан; гниленька чи ціла; велика чи мала... Мені потрібно було особисте авто, на автоматі... Врешті решт я зрозумів що в цьому бюджеті та з тими запитами що я маю - мені треба знов омега Б.... Почались пошуки більш менш живого авто і привели вони мене в козятин. В процесі пошуку я натрапив на інфу що вони були на М57 двигунах. Я то раніше мабуть також чув, але я скептично відносився да старих дизелів. І тут, мені трапляється рестайлінгова омега, 2003 рік (останній рік випуску) на автоматі та на м57 двигуні...

Через тиджень я їхав на своєму авто з Козятина в Самар. Було дві неприємності: 1. За день до того як забрати авто, йому розбили водійське вікно травʼяні косуни - вилетів камінець з коси у дворі. Тому їхати було досить незручно, скло трималось на тонуванні, але було все побите та небуло можливості його опустити. 2. По дорозі додому з Козятина почала бігти солярка. В Умані я помітив що лишається невелика пляма як авто постоїть. А потім паливо почало бігти більш сильніше, і ми були вимушені заїхати на рандомне СТО в Олександрії. Від старості тріснула трубочка обратки з форсунок на ТНВД. Майстер за годину відремонтував.

Були поломки і вже під час володіння авто, але то вже не має такого значення в порівнянні з тим як воно себе веде по трасі, як відчувається рядна шістка 2.5, задній привід... Це дуже круте авто, яке дарить круті емоції.

Але, як і всі омеги - вона також іржавіє: задні арки, низ дверцят, та ще в деяких місцях.

Я вирішив для себе що я мушу її продати та купити електричку. Спочатку я націлився на теслу модел ес. Але поглибившись в тему я зрозумів що маю шукати модел 3.

Хотілки не співпали з фінансовими можливостями і я почав шукати щось біля 10К на автоматі, бажано дизельне та не пусте як барабан. Згадав що у брата була інсігнія, зателефонував, спитав як вона була взагалі і на що треба дивитись. Отримавши інфу почав шукати. Чернівці, Львів, Киів... Оскільки зараз проблема з квитками на потяг, я відкинув Все окрім Києва, Дніпро та біля Дніпро. Дивився в Дніпрі одну за 6К, але вона була бита в лівий бік, причому весь лівий бік, зроблена настільки погано що через деформацію почав рватись метал на порогі...

Телефонує брат і каже що сусід думає продавати чи ні: 2012 рік, ОПЦ лайн, бітурбо, чорна на чорном. Пішов дитись і після огляду зрозумів що це вона.

План був такий - беремо сігу, продаємо омегу і віддаємо запозичені кошти. Поки омега продається дружина їздить нею на роботу та набирається досвіду. Але щось пішло не по плану... Так, сіга крута авто, 200 кобил, все що треба є, але вона не дарує такі емоції як задній привід та М57....

Ми вирішили що лишаємо омегу та сігу. Що з цього вийде - буде видно, але я радий що не треба продавати омегу і що ми знайшли гарну та збережену сігу.

Мирного неба