Раніше, коли бачив машину з вшатанними сидіннями, мені здавалося, що відновити їх справа не для кожного. І такі варіанти мене завжди відлякували (тепер ніт). Звісно, багато залежить від стану і матеріалу, але ж не боги горшки ліплять.
Почав з пасажирського крісла: розібрав його на частини і це виявилося не так складно, як думав. Далі зняв старі чохли, що теж не стало проблемою.
Здивувало, що подушка сидіння зроблена з поролону, а спинка – з кокосового волокна.
Стан каркасу сидінь порадував: усе ціле, тримається міцно, нічого не довелося ремонтувати чи варити. Єдине, що зробив – проклеїв поверхню кокосового наповнювача новою тканиною, бо стара тканина там вже ледь трималася.
Зняті чохли обережно розпороли і зробили лекала для нових.

Тут вже почалися нюанси: старі чохли були зі шкірозамінника, а нові ми шили з тканини, яка тягнеться зовсім інакше. Через цей момент з першого разу пошити ідеальний чохол не вдалося, зате друга версія сіла саме так, як треба.
В цілому, натягнути готовий чохол на каркас виявилося справою нехитрою – пачка пластикових стяжок і загнуті тонкогубці вирішують це питання без проблем.
З пасажирським кріслом кріслом впорались, водійське пішло вже легко й зрозуміло, за відпрацьованою схемою.
Із заднім диваном теж обійшлося без сюрпризів, хіба що поролон там був на десять років старший і місцями вже почав кришитися.
Довелося проклеїти всю поверхню дивана – благо тканину і клей брав із запасом.
Останній крок з одягненням у новий чохол і, вуаля – маємо готові (майже) сидіння.
Проміжний результат порадував. Вважаю, що як для першого разу вийшло дуже добре. Залишилося відновити тканинні частини дверних карт, пошити чохли на підголівники, відновити підлокітник, перешити стелю та довести до ладу кілька дрібниць – про це розповім у наступних записах.