Chrysler PT Cruiser Priceless shipping | DRIVER.TOP - Українська спільнота водіїв та автомобілів.

Неочікуваний plot twist цього допису розкриється ближче до середини, адже якщо почати з найголовнішого, то мій шанс виплутатися з типово ноланівських часових спіралей дорівнюватиме нулю.

Отже, інсепшн, так би мовити. Cruiser дістався мені з рідкісним аксесуаром у вигляді комплекту хромованих накладок на бампери, що підкреслюють олдскульність тих бамперів. Водночас їхній стан (зокрема ззаду) не витримував жодної критики. Крім звичайних вікових змін на лівій були сліди невдалого паркування ще від голландської власниці

Ось тут я згадував про те, що сталося з правою накладкою, а нещодавно власник старого X5 добив ліву під моїм балконом прямо у мене на очах. Звісно ж це був класичний польський hit & run - «А шо сталося? Невже?! Я нічого не чув», але я встиг записати номери і вже за годину знайшов той X5 біля сусіднього будинку.

Поспілкуватися з сусідом вдалося десь за тиждень, він не заперечував свою провину (адже дата, точний час події та його номери не надавали іншої опції) та запропонував 60 баксів в якості моральної компенсації. Я спочатку відмовлявся, посилаючись на те, що справа в даному випадку не в грошах, а в порядності, але врешті-решт на знак примирення поклав ті 200 злотувек до кишені. Хоч там як, а проблему отримав наступну:

А щодо її вирішення… Воно звісно було, але допоки я у здоровому глузді можна вважати, що начебто й не було:

І саме тут починається найцікавіше, що я анонсував у попередньому дописі, і завдяки чому ця розповідь перетворилася на черговий лонгрід.

Приблизно двадцять три роки тому я приїхав на щоденну автомобільну тусу біля Дюка своїм Опелем:

Серед вже звичного (відтоді не менш привабливого) JDM мені в око впав напрочуд низький Corrado на 17-дюймових японських дисках з блискучими полицями (здається то були Work Rezax, але це не точно). Я зацінив незвичний лук цього VR6, відкривши для себе слова “stance” та «гвинти», а його власник звернув увагу на шейвінг та bad-boy моєї Тігри.

-Жора.

-Женя.

-Крута підвіска.

-Крутий капот.

Відтоді почали товаришувати. Не те, щоб ми щодня телефонували один одному, розпитуючи про раціон на сніданок, натомість попри відсутність інтернету в сучасному розумінні завжди були в курсі актуальних подій з автомобільного життя, а рідкісні зустрічі оффлайн проходили в тривалих бесідах про автівки на єдиній хвилі.

Згодом Жора запропонував мені бренд LOWERANDWIDER, що з часом став широко відомим в вузьких колах. «Є крута назва. Можна робити сайт, фестивалі, тощо. Забирай». Я й забрав. І зробив сайт, фестивалі, тощо, а Жора тим часом переїхав на інший край світу до Австралії.

Там він спілкувався та робив селфі з Накаі Саном з RWB, Майком Бероузом зі Stance Works, ведучими Donut Media та Ларрі Ченом, і взагалі, виконуючи для комʼюніті роль «нашої людини в Інглвуді» жив тим життям, яке місцевим стенсерам могло лише наснитися. А я в свою чергу підкоряв стенс світ Жовтою Маздою через публікації у SpeedHunters, Canibeat та Hellaflush. Це тривало роками, але хто цей біг часу помічав?

Час летів повз, стенс залишився у минулому, а ми, частково втіливши свої автомобільні юнацькі мрії, так і продовжували подекуди спілкуватися оффлайн. І звісно протягом цього часу я перманентно згадував Жору під час багатьох бесід з місцевими петролхедами, демонструючи його досягнення так, ніби ми ще вчора каву пили на Приморському бульварі.

На початку повномасштабної війни навіть відбулася пара телефонних розмов, в результаті яких я зокрема розглядав можливість еміграції до Австралії.

І ось нещодавно я отримую від Жори повідомлення, яке довелося перечитати кілька разів, щоб усвідомити, що то не жарт:

Бляха, це неймовірно! Сімнадцять років минуло! Ми ж вже дядьки підстаркуваті! Саме час розпитати про вплив тривалих перельотів та джет-лагу на здоровʼя, нагадати про обережність зі стегновими кістками тощо…

Але ж не дядьки, ні! Бо в першу чергу згадую, що під час пошуків сраних накладок на PT, постійно натикався на сайт, що працював в тестовому режимі і до того ж здається вже не перше десятиріччя. Радість від знахідки миттєво змінювалася на роздратування, коли вчергове бачив адресу com.au.

Згідно віконцю на сайті PT Workshop в наявності була лише передня права та задня ліва накладки, що трохи краще, ніж нічого. Але ж невдовзі я отримав таке фото:

Отже минулого тижня Жора приїхав. Два вечори максимально душевних розмов людей, що не бачили один одного майже двадцять років, пройшли так само, як і всі подібні вечори в Одесі:

-Сашу памʼятаєш?

Я не згадував про того Сашу років двадцять, але зі сховища безпорадних спогадів миттєво випливла потрібна інфа:

-Ем… Ну так, у нього ж чорний 3000GT VR4 був з магнітолою Denon.

-То Nakamichi був.

-А потім Denon.

Цей екскурс до минулого життя під бокал львівського пива з громадянином Австралії в українському ресторані Кракова - це щось потойбічне! Звісно, часу було не так багато, як того б хотілося, але ключові моменти обговорили:

-У вас же там крокодили та павуки однакового розміру по вулицям бігають і людей жеруть.
-Та ні. То лише в reels. Їх треба ще пошукати або на спеціальну ферму їхати. Хоча кенгурятник на вантажівках подекуди корисний.

-А у вас же тут ксенофоби по вулицям бігають і людей жеруть.

-Та ні. То лише в reels. Їх треба ще пошукати або на спеціальну ферму їхати. Хоча кенгурятник на вантажівках подекуди корисний.

Звичайно говорили про війну, про дітей, про побут, про роботу, подекуди відволікаючись на конструкцію привода дроселів американского V8 в класичному Porsche…

…та майбутнє амбіційного проєкту UtopiA:

Хоч там як, а @Che-Cat і сам вже став людиною, з якою варто зробити селфі на набережній Вісли:

Два дні в компанії Чеширського Кота промайнули, як кілька хвилин. Позитивно, легко, цікаво, душевно, місцями сумно, і лише моя кішка висловила свої ревнощі в єдиний доступний їй спосіб:

Втім, і прощання було позбавлене сліз (принаймні зовнішніх), позаяк ця петролхедська дружба вже перевірена часом, і навіть якщо на наступну зустріч (якщо вона взагалі відбудеться) доведеться чекати наступні сімнадцять років, це суттєво нічого не змінить: «На звʼязку, друже!»

А що там накладки на Бабцю? Адже саме про них цей допис (ніт!). Їх я звісно отримав з рук до рук. Отже що американець особисто приїхав та зламав, то австралієць власноруч привіз.

Це такі саме Wellstar, що стояли на моїй автівці, а ціна - рівно ті 60 баксів, що добровільно віддав мені польський БМВіст.

Вчора, коли Жора вже поїхав далі в рамках свого євротуру, я, хоч і не з першої спроби, але все ж приліпив блискітки на суміш скотчу та герметику для скла.