Всім привіт!
Мені терміново потрібно було їхати на роботу, але, як на зло, почалася справжня злива. Ледве добіг від будинку до машини, сів за кермо й подумав: «І як взагалі їхати в таку погоду?»
Дощ лив стіною. Двірники працювали майже без зупинки, але все одно ледве справлялися. Поки чекав, коли злива хоч трохи вщухне, спостерігав за тим, що відбувається навколо.
І тут помітив бабусю, яка, щоб сховатися від дощу, накрилася великою картонною коробкою від пральної машини. Так вона і йшла під зливою. Чесно кажучи, ця картина викликала в мене посмішку. Не тому, що хотілося з когось насміхатися, а тому, наскільки винахідливими можуть бути люди у несподіваних ситуаціях.
Злива була настільки сильною, що навіть їхати зі швидкістю 30–40 км/год було непросто — видимість була дуже поганою, а двірники ледве встигали відводити воду.