Нарешті, отримав довгоочікувану можливість трохи відпочити. Ну, а відпочинок для мене - то дорога...
На морі зараз, як на мене, не дуже безпечно. Тому - гори... Тим більше, я їх дуже люблю... Але, почалось все не надто приємно. За кілька днів до від'їзду прилетів камінчик. І ззовні майже нічого не було. Але всередині скло почало слоїтись...
Терміново вирушив до майстра, щоб то все прибрати. За пів години нічого не було (крім осаду від того, що такого могло і не бути). Тепер для себе зробив висновок, що в авто завжди має бути, крім обов'язкових аксесуарів, скотч...
Ну а далі - 900 км і Львів... Чесно кажучи, не планував туди заїжджати. Але дитина дуже захотіла... То що ж: перша зупинка - Львів...
Після Полтави, яка зараз стала майже прифронтовою - зовсім інший "вайб". Не скажу, що він для мене, але таке теж має бути...
Ну а далі - сонячне Закарпаття...
Заїхали в "Паланок"
Побував у Чопі. Загалом - 2500 км за 7 днів. Вольво дуже порадувало. Не їздив нею на такі відстані. Ну сидіння - то дійсно ТОП. Тігуану далеко. Взагалі ніякої втоми. Навіть після 12 годин в дорозі. Дитячий пакет - теж тєма. Бустери, замикання дверей... Коротше, мені все сподобалось. Витрата пального - 5,4 л на 100 км за 2500 км шляху. Швидкість по трасі - 120-140 км/год. + Київ, Львів і гірські серпантини...
вибратись в гори, змінити обстановку це завжди вдала ідея 👍🏻
бажаю почастіше планувати і робити такі подорожі
А так - добре було б не тікати на Захід від тривог, а просто не знати, що таке війна...
та і саме прикре, що наші діти підростють в такому контексті.
коли завмирають під звуки сирени. коли в 2.5 роки питають це шахеди чи балістика. коли відразу тягнуть за руку в коридор або укриття. або коли дзвонять бабусям і дідусям і перше що питають "а вас є тривога?"
ось це найбільше засмучує. не пробачимо цього ніколи