Підготовка до подорожі була здійснена давно, все що було в поганому стані було замінено, всі критичні вузли оглянуті, сажевий промитий. В останні дні перед поїздкою заднє колесо почало легенько підспускати щодня. Вирішив, що так їхати не айс і поїхав на монтажку. В процесі ремонту мікроскопічної дірки через вік гуми дірка розійшлась ще більше, коли пхали «шнурок». Гума була стара, 19 року, дісталась з авто. На вигляд вона була ще нівроку. Протектор 6-7мм, не жорстка, без тріщин. Але еластичність походу була втрачена.
Короче неочікуванно попав на пару коліс. Купив пару ханкук вентус ево кінця 24 року за 550зл.
Поїхали!
Польща проводжала нас дощем.

Проїхавши перші 100км запустилась регенерація сажевого. Це була 3 регенерація з моменту як я промив фільтр і обнулив його.
Всі три регенерації стартували на відмітці 10,6г сажі і приблизно на 250км пробігу. Мене це непокоїло, бо якось малувато, для чистого фільтра.
Їдемо далі…Фінальна заправка в Польщі перед кордоном, повний бак і Чехія, Австрія, Словенія позаду, ми вже під Загребом, а пальн досі є. Не чекаючи червоної лампи заправляю повний бак на самій дорогій заправці. По 2 євро за літр. Влізло 47,25л під горловину, а проїхали 896 км. Витрата вийшла ~5.25л на кожні 100км. І це на автоматі та з 3 пасажирами при крейсерській швидкості 120. Ніби нічого так.
А що там з регенерацією? А вона досі не запускалась. Майже 1000км пробігу трасою без регенерації, Карл!

Тут я почав здогадуватись, що попередні три регенерації були чи то адаптаційними, чи щось типу того. Але таких цифр я не ба грив з покупки. Рідко коли по трасі вдавалось проїхати більше 400км до запуска регенерації.
Я задоволений цифрами і їдемо далі, мочити ноги в чарівних водах Хорватського узбережжя..
Спочатку знайшли житло в невеликому містечку Рабаць, але за три тижні до поїздки щось мене непокоїла відстань від житла, до пляжу. Це або тьопати ногами, що ніби і не страшно, поки спускаєшся на пляж, але назад йти будуть муки. Або щоразу їздити авто, що накладає певні обмеження на споживання холодного пива, а також несе додаткові витрати на паркування, ціна на яке коливається від 1 до 5 євро в годину :)
Пошуршав по букінгу знайшов чудове житло в містечку Маріна (50км від Спліта) просто через дорогу від пляжу, з більш ніж адекватною ціною і рейтингом 9.6 з сотнями відгуків, що всіляє надію на успіх.
Так і було. Власник чудовий хорватський мужичок, який зробить все, щоб твій пґвідаочинок був чарівним, а окрім хорошого відгуку ти повернувся наступного літа, що ми і плануємо зробити.
То ж так як спліт і Трогір поряд, то не оминули можливістю зʼїздити на смотрини, тим паче в Спліті живе колега, з яким зустрівся на пиво :)
Історичний Спліт не бачив, але прогулявся по узбережжю і по спальним районам. В цілому місто сподобалось. Чимось нагадало Ялту, якою я її памʼятаю. Взагалі Хорватія нагадала Крим..
Короче наш тиждень пройшов здебільшого на пляжі, чому ми цілком раді, бо через війну моря не бачили 4 роки…
На шляху додому заїхали в національний парк Крка, щоб подивитись місцеві водоспади. Їх там два, і один з них влітку не вартий особливої уваги, бо води майже нема і він не викликає вау ефекту, а от другий (той що в містечку Лозоваць) вже більш цікавий.


Погулявши там пару годин ми рушили до дому. Настрій був так собі, бо як завжди відпустки виявилось мало. Але в цілому ментально ми відпочили і це краще ніж без відпустки і моря взагалі.
По дорозі заїхали в Загреб поїсти піцу в кращій піцерії Хорватії і яка входить в топ 50 Європи. Не скажу точно що то за рейтинги і хто їх складає, але 5 років поспіль ця піцерія входить в топ 50, зветься Franko’s Pizza & Bar.


Піца дійсно смачна, а поєднання і незвичність інгредієнтів дійсно виділяє цю піцерію серед інших. Гостям Загреба раджу спробувати ;)
Ну а далі був марш бросок додому. Щось типу 900км.
Все банально, траса, зупинка, траса, зупинка..
А Польща зустріла нас дощем. Нічого нового.
Як підсумок, проїхали ми всього 2871км, витратили на це 34 години 52 хвилини і спалили приблизно 147літрів пального. Чек жодного разу не загорівся, авто чудово витримало і гірські серпантини Хорватії в 35 градусну спеку і затяжні спуски і підйоми Австрії і мерзену погоду Польщі.