Недільна подорож до озера Світязь, поповнення в родині та пластиковий зрадник

І так, з чого почати… Планували ми якось із дружиною завести собі собачку. Доволі довго шукали, і вибір упав на породу сенбернар. Заодно хотілося влаштувати якийсь road trip на один день.

Сенбернарів переважно розводять у центральній частині України, де я вже не знаю скільки часу не був, або ж у Закарпатті, яке вже трохи набридло. Дзвонимо — але, на жаль, усі собаки вже були продані. Тож почали шукати інші породи: лабрадорів, вівчарок і т.д. Але мені здалося, що це занадто банально, адже їх і так дуже багато. І тут я почав вишукувати інших собачок. У пріоритеті була велика та пухнаста порода. І тут — бац! — помічаю білого пухнастого красеня. Трошки нижче будуть фото. ;)

Отож домовилися цієї неділі його забрати. Заодно вирішили заскочити на озеро Світязь, оскільки я там ніколи не був. Ба більше — я взагалі ніколи не бував на Волині.

 Покупалися, купили раків, яких я не їв уже 18 років, наїлися справжньої домашньої квадратної піци — і гайда по собаку.

Далі була поїздка в Ковель. Приїхали, трохи поспілкувалися з господарями — і вирушили назад додому. До речі, собаку ми назвали Бруно, оскільки під пісню "24K Magic" виконавця Бруно Марса він підозріло почав дуже вити. Собака до речі породи самоїд

Як би там не було, мене дуже здивували дороги на Волині: ідеально рівний асфальт, вітряки, неймовірні пейзажі. Треба буде частіше їздити в Шацьк. :)

Але біда спіткала мого залізного коня. За 70 км до дому відригнула котушка запалювання на 5-му циліндрі…

Як я це зрозумів, спитаєте ви?

А все дуже просто. У бардачку в мене завжди валяється дешевенький ELM327 ще з тих часів, коли я воював із помилками по фазорегуляторах. Спочатку я подумав, що все — циліндру кінець… Бо і свічки, і котушки минулої весни мінялися по колу. Плюс багато чув, що в Lexus, Toyota чомусь дуже часто першим здається саме 5-й циліндр. Думки почали накручуватися в погану сторону.

Повз додому я зі швидкістю 50–70 км/год, відчуваючи себе власником преміум-версії «Жигуля». А що там казати — мене тоді навіть Москвіч обігнав…

Приїхавши додому, вирішив заїхати на діагностику до свого улюбленого електрика-діагноста. Він швидко сказав, що проблема саме в котушці. Чесно кажучи, мені одразу полегшало.

Але проблема в тому, що двигун у мене стоїть поперечно, як на звичайній рядній четвірці. Через це доступ до другої головки циліндрів, яка захована під впускним колектором, дуже незручний. Тому вирішив заїхати на СТО, щоб поміняти місцями котушки 5-го і 6-го циліндрів, адже до шостого дістатися набагато легше.

Процедуру зробили. Наступного дня приїхала нова котушка. Прямо біля магазину я її встановив — і машина знову почала працювати як годинник.

Тепер задумався поступово замінити всі котушки Delphi на оригінальні Toyota. Бо якось мені ця історія зовсім не сподобалася. Ну як так? Котушка прожила лише рік. Для порівняння: до цього стояли ще заводські оригінальні, яким було ні багато ні мало — 22 роки. Так, вони всі були потріскані, але двигун працював ідеально. А цю зняли — зовні жодної тріщини, виглядає майже як нова, але за роботою двигуна було таке враження, ніби котушки там узагалі немає…
НУ і що тут ще казать, свій LEGO/FIAT конструктор я розбираю і ремонтую проводку

Реклама

Ремонт та обслуговування системи кондиціювання