Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Як я розбив авто на другий день Великодня...
Цей допис не просто звіт про ДТП, а роздуми про те, як одна мить змінює плани. Понеділок, дорога на Київ, нічого не віщувало біди. Але, мабуть, не дарма кажуть, що в понеділок у далеку дорогу краще не вирушати.
Поворот на Макарів, навпроти кладовища. Попереду ремонт дороги, я завчасно шукав з’їзд. Швидкість невелика, близько 60 км/год. Почав повертати, навіть не встиг натиснути на гальма, як за якусь мить машина вже була у відбійнику. Удар був настільки м’яким, що дівчина навіть не одразу зрозуміла, що сталося. Просто «зупинилися».
Всю дорогу від Львова нестерпно боліла права нога, доводилося постійно зупинятися. Під час однієї зупинки допоміг чоловіку змінити колесо, а його дружина кілька разів повторила: «Яка гарна у вас машинка». Зглазила чи ні, не знаю, але відчуття, що якась невідома сила весь день мене затримувала, можливо, ця аварія вберегла від чогось значно гіршого далі за маршрутом, адже я виїхав знову на дорогу і поїхав прямо, не їхав в поворот.
Щоб вилізти з-під відбійника, довелося спускати колесо, здавати назад і знову накачувати. До Києва доїхав своїм ходом. Постраждав лише «візуал»: бампер і крило. Фара, на диво, ціла й працює, хоча ДХО згасло (як же я помилявся, розповім у наступному дописі...).
Зараз складний період, тому лагодити буду сам, у селі. Ця ситуація дивна для мене всі ці знаки, внутрішній стан. Головне всі живі й здорові 🫣
Але зовсім незрозуміло, чому так сталось? Які саме знаки?
Цікаво, бо мав певний "містичний" досвід за кермом, коли дивні передчуття вберегли від аварії.