— один із найбільш високооцінених спортивних автомобілів сучасності.
І чесно — не дарма.
4.0-літровий атмосферний опозитний двигун, який крутиться до 9000 об/хв.
Сам факт, що в наш час ще існують атмосферні мотори, які так крутяться — вже викликає повагу.
Звук вихлопу — окрема історія.
Коли машина в русі і двигун починає розкручуватись — це чистий адреналін. Відчуття ніби керуєш справжнім трековим болідом.
Але якщо чесно — коли стоїш на місці і хочеш помірятись вихлопом у рев-батлі, то GT3 не завжди виграє цю битву. Його стихія — не стояти, а їхати.
Підвіска — ще одна фішка цієї машини.
Вперше для серійного 911 GT3 використали подвійну передню підвіску на поперечних важелях, як у гоночного 911 RSR.
Керується автомобіль настільки точно, що інколи здається — він читає твої думки швидше, ніж ти повертаєш кермо.
Коробка PDK — взагалі окрема магія.
Перемикання настільки швидке, що більшість машин просто не встигають зрозуміти, що сталося.
Але є один нюанс.
Наші дороги.
Бо коли виїжджаєш на звичайний асфальт, де яма на ямі — починаєш розуміти, що ця підвіска створена більше для треку, ніж для наших реалій.
Жорсткість + низькопрофільна гума = іноді такий масаж хребта, що безкоштовно отримуєш повний курс остеопатії.
І тут згадуєш інші машини.
Наприклад TRX.
Там зовсім інша історія — підвіска ковтає практично все. Ями, бордюри, наші дороги після зими.
Але є інший нюанс — апетит.
Коли дивишся на витрату палива і ціни на бензин — інколи складається враження, що TRX їсть паливо швидше, ніж ти встигаєш його заливати.
А десь збоку стоїть Chrysler 300M, який просто мовчки робить свою роботу щодня і не задає зайвих питань.
І з часом приходить проста думка.
Ідеального автомобіля не існує.
Є просто машини під різний настрій і різні задачі.
Одні створені для адреналіну.
Інші — для роботи.
А деякі — просто для душі.
І чесно скажу — після всіх машин, які були в моєму житті, я все більше переконуюсь:
іноді стара школа і просте залізо дарують більше емоцій, ніж найдорожчі сучасні технології.
Пробіг 1811 км.