Повернення до старої школи.
Сьогодні знову згадав про Chrysler 300M.
Машина трохи постояла, тому акумулятор підсів — поставив на зарядку і вирішив приділити трохи часу старому доброму американцю.
На одометрі вже 253 069 км, але автомобіль досі чесно робить свою справу.
Останнім часом більше катався на Porsche 911 (992) GT3. Машина фантастична — керованість, емоції. Але на наших дорогах вона відверто не підходить: підвіска жорстка, низькопрофільна гума, а асфальт — яма на ямі.
Є ще TRX — зовсім інший характер. Потужність, комфорт, відчуття, що можеш їхати будь-куди. Але його апетит і теперішні ціни на пальне — це вже окремий рівень витрат.
Якщо дивитися на мій автопарк — то кожна машина має свою історію і своє призначення.
Nissan 300ZX (Нюся) зараз за кордоном у родичів.
328 (Трейсі) — взагалі машина більше для душі і проєктів, ніж для щоденної їзди. Є думка навіть пустити її в дрифт-корч.
Volvo давно живе у батька — чесно кажучи, вже й не пам’ятаю коли бачив його востаннє.
Passat стоїть у гаражі і поки що не на ходу.
І от після всіх цих різних машин інколи просто хочеться сісти в щось знайоме і спокійне.
Сідаєш у 300M — і зовсім інша атмосфера:
м’яка підвіска, великий атмосферний мотор, спокійна їзда і дух старої американської школи.
Без десятків режимів, без зайвої електроніки.
Просто автомобіль, який їде і дарує комфорт.
Дякую за увагу