Початок зимової відпустки або "привіт, Альпи"

Під час зимових канікул в Хессені вирішили змотатися відпочити на 7 днів до Баварії, а саме в Альпи. Після осінніх покатеньок Австрією (тут, тут, тут) дружина сказала, що їй було замало гір в цю відпустку, тому вирішили замість закордонних турне просто поїхати в гори. Тим паче, донечка горіла бажанням навчитися кататися на лижах))) Отже почав я на "Букінгу" шукати житло, в деяких пропозиціях проскакувала інформація про "Кімгау карте" - типу якась карта лояльності дійсна в певному регіоні на певних атракціях. Почитав деталі - мені сподобалося, вже переключився на пошук житла через їхній портал. Забронював квартиру в гостьовому будинку в c. Рупольдинг, що знаходиться на кордоні з Австрією. Це знаменитий гірсько-лижний курорт, де проводили чемпіонати світу з біатлону 1979го, 1985го, 1996го та 2012го рр. По картці ми отримали кілька підйомників, прокат санчат, кілька басейнів, кілька музеїв тощо. Щоб максимально використати переваги картки заздалегіть розпланували, коли і куди йдемо))) З господарем списався, чи можна якось вже з обіду заїхати, а не як зазвичай в післяобіддя, на що отримав позитивну відповідь. Щоб спокійно і без кіпішу доїхати тудою в обід, я вирішив виїхати на день раніше і переночувати в Мюнхені. Мені це зовсім нічого не коштувало, бо за бонуси зібрані під час ночівель у відрядженнях я повністю оплатив сімейний номер зі сніданком, тому ранкове добирання до Рупольдинга було на повному розслабоні. На відміну від добирання до Мюнхена, в якому ми хотіли відвідати технічний музей, але доки відстояли в кількох корках на А3 та А9, то вже сенсу було не багато поспішати на останні 2 години до музею... По дорозі до Рупольдингу я не проґавив можливість зазирнути до замку Гоен-Ашау - одного з найбільних замків Баварії. Замок зведений близько 1165го р. братами Конрадом та Арнольдом фон Гірнсбергами. З 1960го р. основна частина замку, що здається в оренду, використовується як центр відпочинку і дозвілля. У 2006му р. проведені значні ремонтні роботи, а доступ громадськості й надалі обмежений.

Далі ми таки вже поїхали на заселення, і, доки ми переносили свої речі до квартири та розпаковувалися, господиня вже зробила картки на всю нашу родину. Не гаючи ні хвилини я чкурнув на екскурсію до броварні Штайн, лишивши дружину з дітьми насолоджуватися справжньою зимою)))

Це невеличка броварня з понад 500 річною історією випускає наразі приблизно 60 000 гектолітрів пива та приблизно 20 000 гектолітрів безалкогольних напоїв. Перша письмова згадка про броварню на території замку датується 1489м роком. Розливна лінія також розливає пиво з монастирської пивоварні Баумбург, яка не має власного розливного обладнання. Пивоварня є членом Brauring - кооперативної асоціації приватних пивоварень з Німеччини, Австрії та Швейцарії. Це доволі унікальна броварня: пиво дозріває у скелі, електроенергія на потреби пивзаводу йде із власних 2х мікро-ГЕС, ячмінь привозять обрані місцеві фермери, дріжжі вони мають зі своєї лабораторії. Кажуть, що навіть молодий музичний геній Вольфганг Амадей Моцарт зупинявся на «Таверн-Станції» в Штайн-ан-дер-Траун разом зі своїм батьком Леопольдом під час подорожей до абатства Зеон або Мюнхена.

На дегустації можна було вибрати будь-яку пляшку пива з наведених на фото вище. З собою я прихватив ще картонну переноску з парою безалкогольних радлерів для дівчат і рештою алкогольних сортів пива, які я ще не пробував))) Доки я повернувся до родини, то вже було темно, тому на лижі вже ніхто не пішов. Дружина з дітьми й так все післяобіддя провели на вулиці, тому всі були по-своєму щасливі))) На закуску під'їхали ще до керамічної майстерні в Рупольдингу, де з дітьми розмальовували різні фігурки (за умовами картки, кожному учаснику можна вибрати керамічний виріб до 5 євро або на стільки ж зменшиться ціна більш дорожчого артикулу). Ми прийшли забавити дітей, тому сенсу розмальовувати чашки чи тарілки ми не бачили, а от кожній дитині взяли по 2 маленькі фігурки, які вони спочатку розмалювали, а через 2 дні ми їх забрали вже випечені та покриті емаллю.

Наступними днями ми насолоджувалися сонячною морозною погодою і весь день проводили на вулиці. Так ми поїхали до канатного підйомника Гохфелльн, який за допомогою 2х секцій підіймає вас на 1060м між нижньою та верхньою станціями протягом майже 5 км відрізку, що робить його 2м за довжиною в Німеччині.

Нагулявшись по Гохфельну ми спустилися назад до авто і поїхали кататися на санках. Це нам настільки зайшло, що ми там пробули до 4ї години - найпоширеніша година закриття всіх підйомників без додаткового освітлення. 

Після такого активного дня ми на закуску заїхали на 3 години в басейн в Інцелі. Це неймовірно класно, після всього цього снігу кайфонути в басейні та різних саунах + окремий кайф плавати на вулиці при -10 градусах в водичці 24 градуси))) Так що перший повноцінний день в горах перевершив наші очикування на всі 100%. Наступного дня ми спочатку поїхали на один із одиничних в Німеччині платний шматок дороги (нам же ж безкоштовно по картці) - Россфельдпанорамаштрассе. Панорамна кільцева дорога має довжину приблизно 16 км з максимальним ухилом 13%. З максимальною висотою 1570 м над  рівнем моря це найвища безперервна дорога в Німеччині, при чому частина вершини проходить через територію Австрії. Згідно з міждержавним договором, Австрія надала Федеративній Республіці Німеччина право користуватися та утримувати ділянку дороги, розташовану на австрійській території. Договір також містить, серед іншого, правила щодо будівництва доріг, дорожнього законодавства та відповідальності. ФРН зареєстрована як приватний власник дорожніх ділянок, розташованих на австрійській території, у земельному реєстрі окружного суду Галлайна. Россфельдська високогірна дорога була запланована за часів нацистів як частина варіанту східного кінця Німецької Альпійської дороги. Альпійська дорога мала досягти свого грандіозного завершення вздовж маршруту Унтерау-Оберау-Россфельд-Оберзальцберг-Гінтербранд-Кенігсзее.

Вволю надуркувавшись вздовж цієї чарівної дороги ми поїхали далі, щоб покорити гору Єннер. Єннербан - одноканатний гондольний підйомник, який через 2 секціх вивозить вас на гору. Підйомник був побудований у 1952/53 рр. і замінений новим у період між 2017 і 2019 рр., сьогодні є однією з головних туристичних визначних пам'яток регіону Берхтесгаден. Канатна дорога довжиною 3320 м перевозить туристів та лижників за 20 хвилин від району Кенігсзее Шьонау до підніжжя гори Єннер, долаючи різницю висот у 1170 м. Сучасні 10місні гондоли набагато комфортніші за старі вагончики попередньої канатки, тим не менш там теж колись прийде модернізація 😊 

Решту дня доця провела на лижах, покращуючи свої вмілості, а ми далі дуркували на санках))) Наступного дня ми спочатку поїхали на дитячий тренувальний майданчик в Інцеллі, де доця підглядаючи за учнями й собі розвивала нові вмілості + збільшувала швидкість проходження траси, а після обіду вже виїхали на новий підйомник, де вона вже закріпила свої навички.

Так чи інакше, але цілого дня на лижах їй було мало, тому ми ще й пішли після вечері на нічне катання))) Ну а чом би й ні, раз така можливість включена за умовами картки))) Власне адресу підйомника з трасою можна було і не вводити на навігаторі, бо вони так яскраво освітлюються вночі, що просто їдеш в найяскравіше місце в Рупольдингу.

Наступного дня ми всі трохи розділилися по інтересах: доця на лижі, дружина на санки, а ми з сином літали на камерах - уххх, неймовірно швидка штука)))

Провівши цілий день на Кессельальмі, сил лишилося лише на вечірні посиденьки в іншій керамічній студії, де дітки знову розмальовували різні фігурки в своє задоволення)))

В останній повноцінний день ми спочатку попхнули здобувати останню нерозвідану гору в околицях - Унтернберг. Падав сніг і було дещо вітряно, тому якби не ковдри, то підйом на кріселці в таку погоду був би ще тією "розвагою".

Після цього донечка пішла докатувати останній день оренди лиж, дружина по традиції на санках із сином, а я прогулявся центром Рупольдинга. На закуску ми знову затулилися на кілька годин в терми, щоб почилити після чергового фізично активного дня.

Чесно кажучи, ми не встигли відвідати всі безкоштовні атракції, які можливі по "Кімгау карте". Ми не знайшли часу на декілька підйомників, ковзанки, льодові та біатлонну арени, кидання айсштоків, місцевий музей та музей мамонтів. На останній день, перед тим як власне відчалити додому, ми лишили відвідини музею Ганса-Петера Порше та локомотивного музею, але про це вже в наступному дописі.

Рухаємося далі 😉

Реклама

Car2naV