Неідеальний

Що ж, тут буде трішки історії, а потім і по суті)

2 роки тому я розлучився зі своїм першим автомобілем. Фокусом. Пісочницею. Іграшкою.

Я зробив там все, що хотів. І мені захотілось рухатись далі.

Дослідивши ринок, величину моєї купки і своє бажання взяти щось непрактичне, неліквідне і ненадійне, було прийняте рішення брати мінік. А саме - R56. Підходить за всіма критеріями))

Катнув, відчув - моє!

Видивився шикарний варіант, який мені підходив просто по всіх параметрах. Кохання з першого погляду, як то кажуть. Телефоную - продано.

Місяць моніторингу - розуміння: не куплю.

Трішки досліджень - F56. На Б моторі. Як на мене, цікавіший в салоні від R56, хоча зовні ерка подобалась більше. Ну але чому б і ні. Зіграли декілька автівок на аукціоні і ось він маленький вже їде до мене.

Я покатався рік і... - не моє!

Це класна тачка. Надійна. Практична. Потужна. Але. Ми не подружились.

Вийшла гарна історія, але коротка. 

Ось декілька світлин 🖤🤍

Продав. Покатався на мотоциклі трохи і зрозумів - автомобіль таки треба)

А так як купка з ефки пішла в італійську емоцію під назвою Дукаті, то бюджет знову був обмежений.

На деякий період взяв в товариша преля покататись.

І зрозумів одну річ. Я неймовірно сильно кайфую від старих автомобілів. Щось в них є. Мені подобається їх робити, обслуговувати, ремонтувати і їздити.

А ще зрозумів, що мені більше до душі маленькі автомобілі. Ну і тут, я гадаю, очевидно, що буде далі))

Катнув на R50 і клац - моє!

Конструктивно малюк дуже зайшов. 

Трохи досліджень і розуміння того, що я хочу мати його в своєму гаражі. Але так, як хочеться з ним жити довго - то це очевидно R53. 

В момент великого бажання покупки, було 3 варіанти: 1й труп, 2й на колінах, а 3й в мене перехопили з-під носа.

Я не поспішав, катався і кайфував собі від прелюда.

За півроку не з'явилось ні одного оголошення.

Трішки поспілкувавшись в клубі, зрозумів - це крута тачка, яку купують, люблять і ніколи не продають.

Тож було прийнято рішення - тягнути з-за кордону. Знайшли один варіант в Польщі за доволі непогані гроші і в дуже гарній комплектації. Оглянули, проїхались. Їде прямо, компресор дує, ЕГУР не виє, синього диму нема, та й добре)

Екземпляр під 300к пробігу, трохи поволочений, але комплектний, ціленький і живенький. 

Просто хоче трішки турботи. І вона буде точно)

Ну а тепер до діла)

Цей запис міг називатись якось типу "Знайомство" чи "Покупка", чи "Перші враження", чи щось в цьому роді.

Але ніт.

Він просто "Неідеальний". 

Він такий, який він є. З бардачком на стяжці, з відірваною ручкою на дверях пасажира, з непрацюючим ЦЗ, з грюкаючою панорамою, з рижиками на кузові, зі всією підкапоткою в маслі, з запахом випаровуючого антифризу замість пахнючки в салоні.

Він просто такий. І залишиться таким навіть після того, як я приведу його в технічно чудовий і в косметично гарний стан.

Тож зустрічайте - мій "Неідеальний" R53.

Святий рандом СЦ вирішив, що це доля)

Ось такий він 💙

Щодо вражень?

Коли натискаєш педальку газу, забуваєш про все на світі. Чуєш, як виє компресор. Відчуваєш прискорення. Стараєшся зловити зацеп на старті. А потім ловиш дофамін, коли перестроюєшся в потоці...

Коли їдеш по львівській бруківці - проклинаєш все на світі!

Коли паркуєшся - це найкраща машина в світі після смарта 😂

Салон для мене - просто сєкс. 

Я дуже сильно кайфую від цього космольота. Все якось збалансовано, органічно, продумано, правильно. Вся підсвітка однорідна.

Просто хочеться сидіти, насолоджуватись і не вилазити.

А ще тут є опція антискрип і антистук. Називається "харманкардон". Працює класно і безвідмовно)

А де ж тут неідеальність?

От придивився - а там фінгал під правим оком.
Десь риженькі прищики повилазили.
То плаче - якщо не маслом, то солодкими сльозами антифризу.
То пердить, як старий дід, бо гофра дірява.

Сьогодні вирішив помити килимки - а водійський подертий. А під ним мокрий ковйор. Бо зима і оце от всьо.

Маховик двомасовий бубонить.
Роліки щебечуть.
Щось завжди хоче уваги.

І цей список можна продовжувати до безкінечності.

Але взагалі - для кожного вона своя, та неідеальність.

Особисто для мене він має бути неідеальним.
Зі своїми болячками, характером і настроєм.

І мені це подобається.
Бо без цього він був би просто правильним.
А правильний - швидко набридає.

А ідеальний - ворог хорошого.

Щодо планів?

Зловив себе на думці, що мені в ньому подобається майже все. І просто нічого не хочеться міняти. Навіть колеса - в мене завжди було тяжіння до експериментів, особливо з колесами. А тут хочеться залишити його на рідних 17'. Воно просто красиво. Про салон вже писав. Є невеличкі побажання, але нічого кардинального.

Тому вся увага буде наразі зосереджена на технічному стані. А роботи там ой як багато..

Тож історія буде дуже цікава.

Не перемикайтесь 😉

Реклама

Акція -50% на діагностику