Встигнути все перед Тетом (Quy Nhon)

Хотілося кудись вирватися ще до Китайського Нового року (Тету), адже під час самих свят подорожувати у Вʼєтнамі — ще те випробування. Суцільні затори, перевантажені дороги, квитки розкуплені, а багато закладів зачинені. Тому вирішили скористатися моментом і поїхати раніше.

З гір вибір упав на Quy Nhơn — прибережне місто в центральному Вʼєтнамі. Чому саме сюди? По-перше, це затишне, відносно нетуристичне місто з хорошим пляжем та цілком розвиненою інфраструктурою. Тут немає надмірної метушні, як у більш популярних курортах, але водночас є все необхідне для комфортного відпочинку.

По-друге, я вже бував тут раніше — щоправда, майже п'ять роки тому. Тож захотілося повернутися і побачити, як змінилося знайоме мені місто, знову пройтися тією ж набережною та освіжити спогади.

Кілька слів про Quy Nhơn. Quy Nhơn — це місто між морем і горами, де поєднуються довгі піщані пляжі та зелені пагорби навколо. Центральний пляж просторий і доволі чистий, а набережна ідеально підходить для вечірніх прогулянок. На відміну від Нячанга чи Дананга, тут відчувається більш спокійний, локальний ритм життя.

І так, з Буон Ма Туота до Quy Nhơn всього близько 300 км. Звучить не так уже й страшно. Але дорога виявилася значно важчою, ніж очікувалося.

План був простий — спуститися з гір на вже знайомий вам хайвей CT01 і рухатися ним на північ. В принципі, так і зробив. Але радість тривала недовго: хайвей досить швидко закінчився і перетворився на звичайну вʼєтнамську “автостраду” з усіма її особливостями. А саме: мотобайки по зустрічній, вантажівки, що їдуть у два ряди зі швидкістю 40 км/год, світлофори посеред траси, і сама дорога буквально впритул до будинків.

Така їзда реально виснажує. Постійна концентрація, обгони, гальмування, несподівані маневри інших учасників руху — розслабитися неможливо ні на хвилину.

Із кумедного (хоча водночас і сумного) — став свідком, мабуть, однієї з найтупіших аварій. Ситуація проста: світлофор буквально “в нікуди”. Вантажівка з крайньої правої смуги вирішує повернути ліворуч. У той самий момент седан із крайньої лівої — праворуч. Як наслідок, вантажівка добряче подряпала авто і повністю перегородила проїзд. Крики, жести, погрози — і повний параліч руху. Класика.

Quy Nhơn зустрів нас дрібним дощем і майже порожніми вулицями. Саме те, що треба після виснажливої дороги. Без метушні, без натовпів — місто виглядало спокійним і трохи сонним. Прогулявшись містом, ми вирішили зазирнути до Чамських веж.

Тут потрібен невеликий історичний контекст. Колись ці землі належали королівству Чампа — давній державі, яка існувала на території центрального та південного Вʼєтнаму приблизно з II до XV століття. Чами мали власну культуру, мову та релігію, значною мірою під впливом індуїзму, що прийшов із Індії морськими торговими шляхами. Саме тому їхня архітектура та скульптура мають виразні індійські мотиви.

У Quy Nhơn розташовані вежі Tháp Đôi — так звані “Дві вежі”. Це храмовий комплекс XII–XIII століття, збудований із червоної цегли без використання розчину. Архітектура виглядає незвичною для Вʼєтнаму: витягнуті форми, різьблення по каменю, фігури божеств. Стояти біля споруди, якій понад 800 років відчуття особливе.

Коли погода нарешті розпогодилась, з’явилася можливість покататися навколо й дослідити місцеві краєвиди.

Тож далі — без зайвих слів. Просто фоточки.

Наостанок Quy Nhơn навіяв дивні, трохи ностальгічні спогади. П’ять років тому я приїжджав сюди на мотоциклі просто на вихідні. Тоді це були зовсім інші поїздки, інший настрій.

Місто за цей час помітно змінилося. З’явилася гарна, доглянута набережна, пляж став відносно чистішим, активно будуються нові хмарочоси та готелі. Видно розвиток і рух уперед. Але дещо залишилося незмінним — вайб міста і місцеві водії.

І якщо перше мене щиро тішить — повільний ритм життя, простір, краєвиди, свіже морське повітря — то з другим усе складніше. Як на мене, водії в Quy Nhơn — одні з найгірших, що я бачив у Вʼєтнамі. “Сліпі кошенята” — перше, що спадає на думку. Здавалося б, після Сайгона мене вже нічим не здивуєш. Там ніхто не зупиняється перед пішоходом, але потік мотобайків хоча б інстинктивно тебе обтікає, ніби вода камінь. Тут же можуть просто їхати прямо на тебе.

Але навіть з усіма цими мінусами місто справді хороше. 

А наразі — поки все. Всім дякую!

Реклама

Car2naV