Спочатку ти робиш те, що хочуть батьки.
Потім ти робиш те, що хоче дружина.
Потім ти робиш те, що хочуть діти.
Але настає момент коли ти починаєш робити те чого хочеш сам. А тобі всі кажуть - "Дід, ти що з глузду з'їхав?"
Спочатку була логіка - Renault Laguna 2.0 дизель, механіка.
Правильна, економна, розумна. Машина, яка не задає питань і не провокує. Заправив — поїхав. Порахував — заспокоївся. Все як треба.
А потім приходить момент, коли ти сідаєш за кермо, заводиш, і розумієш: ось воно. Не економія, не математика, а відчуття. Коли цифри перестають бути головними. Коли заправка це не «ой, знову», а просто частина ритуалу.
І в твоєму житті появляється Cherokee 3.2 V6 4х4.
Якщо порівнювати на папері, то Laguna виглядає раціональною: менші витрати, рідші заїзди на АЗС, усе чітко й передбачувано. Це автомобіль для тих, хто планує поїздку наперед і їде «правильно».
Але Jeep це зовсім інша філософія. Тут заправка не привід рахувати, а просто пауза перед наступною поїздкою. Натискаєш газ і отримуєш не просто прискорення, а відчуття живого мотора, запасу сили й повної впевненості. Там, де Laguna спокійно і економно везе, Jeep дарує емоцію. Jeep не просить їхати обережно. Він не вчить економити. Він їде так, ніби каже: «Розслабся, я все зроблю». Обгони без напруги, впевненість у будь-якому режимі, спокій і задоволення від кожного натискання на газ.
Дехто запитає: «Навіщо тобі та витрата?»
А ти просто посміхнешся. Бо не все в житті має сходитися в таблиці Excel. Деякі речі мають сходитися в голові й у серці.
Laguna 2.0 dCi — це про логіку.
Cherokee 3.2 V6 — про характер а емоції.
Обидва авто хороші у своїй ніші. Але якщо вибір між «вигідно» і «хочеться», на сьогодні я обрав друге.
Пробіг 63000 км.
Так би мовити, вітаю в клубі ))
Тому якщо людина це розуміє і знає чого хоче насправді - то робить правильний вибір. Але тут є нюанс. Люди часто обманюють себе, а потім виправдуються.
Робочі машини - мають бути раціональними.
А от свої машини - мають бути емоційними.