Хочу розповісти, як я взагалі дійшов до G05, бо шлях був довгий, нервовий і з емоційними гойдалками.
Вибір стояв між трьома, на мою думку дуже хорошими авто:
І от тут починається найцікавіше.
Кілька місяців я крутив ці варіанти в голові, дивився огляди, читав форуми, ловив себе на думці «оце беру» — і на наступний день вже сумнівався.
Всі три машини дуже хороші, звичайно кожна зі своїми перевагами і недоліками. Тому для мене було в пріоритеті: комфорт, практичність, надійність, динаміка і особливо обслуговування не за всі гроші світу (в цьому питанні Porsche зразу покинув чат).
І ще один момент не давав спокою:
«В сімʼї вже є BMW X3 G01… ну якось дивно брати ще одну BMW» але доля вирішила інакше, саме вона найбільше відповідала моїм вимогам.
ну а тепер друзі називають нас «сімʼя БМВшників», «тепер повороти включати не буде» і т.п.😄
Зразу вирішив — беру зі США.
Чому? Бо там:
Пошук затягнувся майже на 3 тижні.
Менеджер вже знав мої вимоги напамʼять, бо я хотів:
Були дуже хороші варіанти але то колір салону не подобався, то комплектація не та, то колір кузова не той. Коротше я клієнт принциповий і на компроміси не був готовий йти).
І от пʼятниця, 31 жовтня, вечір.
Менеджер кидає варіант…
Я відкриваю, дивлюсь — і розумію: «Ну все, це воно».
Ідеальна комплектація, ціла, вся в рідній фарбі, пробіг ок, салон ок, пневма є, М-пакет є, 38к миль,чиста історія, без темних плям у біографії.
Кажу коротко: «Беремо».
Заходимо в торги.
Субота, 1 листопада — повідомлення: «Не наша».
Настрій падає нижче плінтуса.
Хоч і заспокоював себе тим, що є ще Edge, дружина також пішки не ходить, тобто колеса в сімʼї є а значить я нікуди не спішу. Але насправді — було глибоке розчарування, бо після такого солодкого варіанту дивитись на битки вже не хотілось від слова зовсім.
Але шо робити? Шукаємо далі.
І тут 3 листопада менеджер пише:
«Привіт, її знову виставили».
Кажу: «Підіймай ставку. Вона має бути моєю».
4 листопада, 00:34.
Повідомлення: «Ну шо, вітаю)»
Я зриваюсь з ліжка з криком щастя.
Дружина, яка вже бачила десятий сон, кричить:
«Ти шо, дибіл!?»
Без пояснень — на кухню, два келихи, шампанське. В той момент зрозумів: за ці емоції вже було варто пройти весь цей шлях.
Далі все по класиці: оплата, документи, порт.
Авто простояло майже 3 тижні, поки оформлялись доки.
Нарешті маю трекер і чекаю на зустріч в Україні приблизно на початку лютого.
А я тим часом:
Всім миру і добра!
1