Відень + Братислава та трохи замків між ними

Продовжую опис нашої осінньої подорожі Австрією, яка зупинилася минулого разу на доїзді до столиці країни. З Відня в мене не буде купи тут фото з усіма можливими цікавинками, адже ґрунтовно я погуляв по Відню ще в 2007му році, коли ми тиждень зависали в австрійській столиці разом з іншими студентами по обміну. Тоді мені в універі запропонували прийняти участь в програмі, чим я і скористався, з одного боку відвідавши Відень та Клагенфурт, а з іншого боку отримав австрійський мовний сертифікат, що підтвердив моє знання німецької на рівні С2. Тому з сім'єю ми в першу чергу поперли в парк розваг Пратер, що в самому центрі міста. Взагалі, для переміщень по австрійській столиці, я обрав абонемент на громадський транспорт, щоб зекономити час на пошуку парковки та гроші на її оплату. Гольфа ж я паркував біля будинку на громадських паркомісцях, які, не в приклад Німеччині чи Скандинавським країнам, не були обмеженими для користування лише власниками спецпосвідчень для місцевих, а просто були доступними для всіх бажаючих. 

У Пратері представлені всі можливі види розваг: американські гірки, «печери страху», ігрові зали, тири тощо. По всій території Пратера курсує поїзд ліліпутської залізниці з маленьким дизельним локомотивом, будучи улюбленою розвагою туристів. У 1897му р. англійським інженером В. Б. Бассетом було сконструйовано і встановлено в парку Пратер колесо огляду на 30 кабін (після 2ї СВ лишилася лише половина), що мало висоту 64,75 м, яке незабаром стало другим символом Відня - після собору св. Степана. На той час це було одне з найвищих коліс огляду в світі. А ще тут є найвийща в світі ціпкова карусель (117м), на якій ми з донечкою покрутилися зі швидкістю 60 км/год.

Протягом багатьох століть Відень був містом-резиденцією Габсбургів, а за часів їхнього правління і столицею Священної Римської імперії, завдяки цьому він перетворився в культурний і політичний центр Європи. Старе місто Відня в грудні 2001го р. було внесене до переліку Культурної спадщини ЮНЕСКО.

Знаменитий будинок Гундертвассера 1983го р.б.  є третьою за відвідуваністю туристичною пам'яткою Австрії після Шенбрунна та Зальцбурга. Це житловий будинок, у якому різні вікна, хвиляста підлога і у кожній квартирі живе дерево. Архітектор вважав, що ваш дім це друга шкіра, тому що це саме те, що постино нас оточує тому ваша квартира має бути витвором мистецтва.

Гуляючи повз будівлю парламенту (1874 р.) ми якимось чином дізналися, що можна й до середини завітати. У доступних для відвідини залах можна ознайомитися із

сучасними політиками, їхніми програмами і т.п. Для дітей тут організовано дуже класний інтерактивний квест про принципи демократії, за який можна отримати подарунки)))

Про значну роль українців в історії Відня свідчить участь козаків у битві 1683го р. та заснування у 1784 р. центральної греко-католицької парафії при церкві святої великомучениці Варвари на Постґассе, яка дотепер є осередком українського життя в Австрії. В центрі міста на розі будинка між пров. Кульчицького та вул. Фаворитів стоїть бронзова статуя Юрія-Франца Кульчицького, що за легендою врятував Відень під час османської навали. «В нагороду» віденський уряд вирішив віддати Кульчицькому 300 мішків кави, що привезли з собою османи. Кульчицький вирішив заробити бодай якусь копійчину, продаючи каву, проте віденці цього, ще нового, для себе напою не сприймали, доки він не додав до неї цукру та молока, чим завоював свою прихильність. Таким чином він заробив величезні гроші і зробив вагомий внесок у світовий розвиток - розповсюдив каву в Європі. До речі, сам Кульчицький за походженням є українцем — вихідцем із села Кульчиці-Шляхетські на Львівщині.

Пам'ятник українським козакам на Леопольдсбергу, що брали участь у визволенні Відня від османської облоги:

Пам'ятник українським козакам в Тюркеншанцпарку, що брали участь у визволенні Відня від османської облоги. Відкритий 15 вересня 2003 р. на відзначення 320-ї річниці визволення Відня від османської облоги, а також у зв'язку зі святкуванням 12-річчя Незалежності України.

Окрім козаків у Відні можна знайти стели та погруддя таких українців:

Звичайно ж ми набагато більше побачили у Відні, аніж я тут показав, але ж і мета бортжурналу теж дещо відмінна від фотоальбому))) Будучи вже у Відні гріх не прошвирнутися до Братислави, тим паче ніхто з нас ще не був у Словаччині, не кажучи про її столицю. Одже, одного дня ми зібралися і попрямували через все місто на схід. Звісно ж просто поїхати з А до Б було б дуже просто, тому по дорозі ми відвідали кілька замків. Так, спочатку, ми зупинилися в містечку Брук-ан-дер-Ляйтра, де знаходиться замок Пругг, що спочатку був збудований у 1074му році як фортеця для захисту від неодноразових угорських вторгнень. З 1707 по 1711 р. Алоїз Томас Раймунд фон Гаррах, земельний маршал Нижньої Австрії, доручив архітектору Йогану Лукасу фон Гільдебрандту повністю перебудувати стару фортецю. З того часу замок залишається у володінні родини.

Далі по маршруту в нас був замок Рорау, що був зведений у 1599-1605 рр. на місці старої фортеці. У замку зберігається колекція родини графів Гаррахів , одна з найважливіших приватних колекцій творів мистецтва в Австрії. 

Хайнбург, точніше його руїни, не були планом нашої подорожі в той, а просто лежали по маршруту на Братиславу, тому вирішили і його подивитися. Він існував ще з сер. 11го ст. і контролював судноплавство на Дунаї поблизу кордону з Угорським королівством. Після 1742 року, через будівництво нового замку біля підніжжя замкового пагорба, замок, який втратив свою цінність як оборонна споруда, занепав.

Після цього ми вже заїхали до Словаччини і зупинилися на паркінгу біля Братиславського Граду. Перші письмові згадки про Град тяготіють до 907го року. З слов'янського княжого Града поступово, після багатьох перебудов і переробок, виник середньовічний замок, який із середини XI століття був і центром жупи. Він став сховищем коронаційних регалій Угорщини, а пізніше - коронаційним замком, де коронували угорських королів. Сучасний вигляд монументальної будови оформився при пізньоготичній перебудові за часів короля Сігизмунда Люксембурга, розпочатій в 1427 р. У 1811 р. Град згорів і, всупереч багатьом спробам поліпшити його стан, понад 140 років він простояв в руїнах. Його нова історія почалася в 1953 році, коли приступили до його порятунку і поступового відновлення. Після оновлення Град знову набув того вигляду, який мав у т.з. Терезіанську епоху кінця 18го ст.

Нагулявшись замком, ми вирушили до центру міста, де і здійснили свій піший маршрут))) Місто примітне тим, що є єдиною столицею світу, яка безпосередньо має кордони з двома іншими державами, - Австрією та Угорщиною. До 1936 року з Братислави до Відня можна було дістатися міським трамваєм. У період між 1536 та 1784 роки Братислава була столицею Угорщини. Центр міста дуже гарно зберігся, тому тут є на що подивитися. 

Відкриттям для мене стало те, що назва міста "Братислава" з'явилася лише у 1919му році з посилення національних рухів у країні. До 2ї СВ більшість населення складали німці і називали його споконвічно "Пресбург". Угорці, будучи 2ю за кількістю населення нацією, йдосі називають його "Пожонь".

Серед найфотографованіших пам'яток Братислави є кілька скульптур, створених в останнє десятиліття 20-го ст.: на вулиці Рибарська брана, на розі з Головною площею, статуя Ігнаца Ламарша роботи Кароля Крчмара, відомого як Шьонер Наці; на перетині вулиць Рибарська брана та Лауринська – Чуміл (що означає «підглядач») Віктора Гуліка, також створений у 1997 році, що зображує робітника, який «підглядає» з кришки люка під попереджувальним знаком «Людина на роботі».

Власне це все, що я хотів показати з Братислави. Старий центр доволі компактний, тому прочесати його вздовж і впоперек навіть з малими дітьми не буде проблемою. Доки дівчата шукали собі шмотки, ми з сином затарились чеським і словацьким пивом, а після цього попхнули назад на Відень з заїздом до замку Хоф - найбільшого на теренах сучасної Австрії палацово-паркового комплекса доби бароко. Місцевість згадується в джерелах за 12 ст., де була невеличка фортеця. Принц Євген Савойський у 1725 р. замовив придворному архітектору Йогану Лукасу фон Гілдебрандт будівництво палацу.

Рухаємося далі 😉

Пробіг 282000 км.