In depth

Вже тиждень Крузер ночує у нас під вікнами, а дні проводить у дворі майстерні, де я працюю. Ми притерлися один до одного і я навіть встиг дещо в ньому полагодити та відновити. Але про це буде окремий допис, а зараз саме час розповісти що ж таке я придбав і що в ньому є цікавого крім звісно зовнішності.

Отже, “quirks and features”, як каже Даг.
“This!.. is a 2005 Chrysler PT Cruiser…”

Січень 2005 року, останній рік перед рестайлінгом, двигун 2.4 Chrysler PowerTech, звичайний 16-клапанний DOHC з чавунним блоком. В США цей двигун для PT був безальтернативним серед атмосферників, натомість в Європі модельний ряд починався з марнозвісного 1.6-літрового двигуна (такий ставили на перший з нових MINI R53), а альтернативою йому був 2-літровий PowerTech. Сподіваюся, це було повʼязано із податками на обʼєм, через які 2.4 був надто дорогим для матусі Європи. Втім, з 2004-го дволітрову «четвірку» все ж замінили тим самим «американським» 2.4, що трошки дефорсували (143 к.с. проти 150). Можливо це також повʼязано з екологією чи податками, бо різниця в 7 к.с. більше різниці між британськими BHP та HP SAE, щоб списати все на систему вимірювань. Хоч там як, а попри невелику потужність цей двигун має дві однозначні переваги над 2-літровим попередником: відсутність «зустрічі» після обриву паска ГРМ та значно більший крутний момент в 228Нм. В цілому крім марнозвісної мексиканської електрики двигун начебто міцний та невибагливий.

Ще в Європі звісно був дизель - мерседесівський 2.2CRD (OM611). Дизель я навіть не розглядав, але все ж маю частинку Мерседеса і в своїй версії. Це 

коробка - 5-ступеневий Getrag 288, що ставили на перше покоління Vito. На неї, як і на все інше в цій автівці (і на автівку загалом) теж всі плюються, але я так і не зрозумів причин.

Комплектація Classic - базова для Європи, але дещо відрізняється від американської Base наявністю CD програвача з навігацією рівня тамагочі, електропідіймачами скла, електроприводами дзеркал тощо.

Ще тут є 6 динаміків, 4 airbag, круїз контроль, а в моєму випадку ще й знімний фаркоп, вписаний в ТП. До речі, це перша моя автівка з фаркопом, бо навіть на РЕМі його не було. Причіп мені навряд чи потрібен, але для кріплення велосипедів в нагоді стане. 

Попри те, що ані ПТФ, ані легкосплавних дисків і навіть шкіряного керма тут нема, щодо оснащення, європейська «база» ближче до середньої американської Touring. Ну і назва Classic мені подобається значно більше за Base. В свою чергу в Америці була своя Classic - здешевлена версія останнього 2010 року випуску вже після рестайлінгу, і це спочатку ввело мене в оману. 

Колір - Midnight Blue Pearl. Це друга моя темно-синя автівка, і ви вже в курсі, що я цей колір ненавиджу. Хоча в даному випадку мушу визнати, що Бабці він дуже личить, тож я не лише потерплю його до заміни плівкою, а й навіть скоріш за все частково залишу. 

Ба більше, ззовні всі  європейські PT мають пофарбовані в колір кузова середні частини бамперів, що імітують бампери-балки класичних автівок. А у мене від голандської фрау ще тюнінгові хромовані накладки, завдяки яким Бабця стає трошки схожою на Prowler.

 

А от що мені в європейці не подобається, то перенесення антени з переднього крила на дах, адже та срібляста вудка виглядала в крилі дуже класично! 

Отже, беремо ключ. Вищезазначений блогер згадував про те, що колір заводського ключа не збігається з кольором заводського брелока, і це дійсно так. Я таких комплекти маю два, вони однаково жахливі і однаково лампові. Взагалі всі недоліки цієї тачки можна легко списувати на ретро-стиль. Ключ  такий сірий і жахливий, бо ти маєш відчувати класику. А що, мені подобається. Я б і на ключ взагалі без пластику погодився. 

Далі беремося за ручку. Вона звісно теж не така, як у всіх. Принаймні не така, як у всіх в часи кольорового телебачення, інтернету та невизначених займенників. Справа в тому, що ця ручка не лише виглядає олдскульно, а такою і є за принципом роботи. Спочатку я не міг з першої спроби відкрити дверцята, бо підсвідомо намагався тягнути ту хромовану штуку на себе, а вона прикручена з обох боків. Потім згадав тачки з давньої давнини, і почав отримувати від цього кайф - натискаєш великим пальцем на кнопку, тягнеш дверцята, як валізу.

Всередині одразу кидаються в око пофарбовані в колір кузова накладки на торпедо. А загалом салон виглядає просто чудово і сповнений прикольних ретро штук.

Для мене найближчим аналогом Крузера щодо стилю інтерʼєра є перша серія Mustang S197, яку я досі обожнюю. Так, все жорстке і дешеве на дотик (а подекуди і на вигляд впритул), але загальне враження вкрай позитивне. Я за будь яких обставин віддам перевагу такому інтерʼєру понад бездушним німецьким "квалітатом". А якщо порівняти це із тим лайно, га яке перетворилися інтерʼєри американців саме в період 2005-2014… 

Сам пластик між тим дуже міцний і попри примітивне кріплення на металевих кліпсах та парочці саморізів не тріщить і не люфтить. Так, він жорсткий повсюди, але має дуже переконливу текстуру вінілу і, як на мене, виглядає неочікувано гідно. Це вперше, коли мене навіть пластикове кермо не дуже дратує.

Якось дуже дивно, але матеріали не виглядають дешево і нагадують мені японців з 90-х, але аж ніяк не американців 2005. Попри всі оті волання про економію на сірниках я так і не помітив якогось трешу. Навіть ковролін якісний і дорогий і значно кращий за те тонке синтетичне лайно, що зараз пхають у бюджетні автівки. 

Вкрай дивно виглядає зсередини лобове скло. Воно таке маленьке, що на фоні всіх оточуючих тебе ретро елементів складається враження, що ти не в мікровені, а в якомусь чопнутому хот-роді.

Цим PT Cruiser нагадує мені мій колишній 300С, який я за цю особливість дуже полюбляв. Втім, після величезного скла Соула це дуже незвично:

Я цілком розумію людей, що не є ентузіастами і випадково придбали Крузер, як «просто автівку», а потім почали його хейтити. Так, скло - це далеко не єдине, до чого тут доведеться звикати. Але особисто для мене чудернацька ергономіка завжди була лише плюсом та приводом придивитися до автівки, бо не люблю, коли заради ідеального «орднунг» інтерʼєри роблять такими, що не розумієш, в якій тачці знаходишся. Тут, до прикладу, кнопки склопідіймачів посередині. Чи то економія на оздобленні дверних панелей та уніфікація між правим та левом кермом, чи свідоме рішення заради стилю, але ж вони там. Передні з авто-режимом.

Дотепер не збагну чому ретро PT за це хейтять, а в ретро MINI то «крута фішка». 

Решта кнопок теж розташована доволі дивно, як от кнопки заднього омивача та трекшн-контролю біля розетки.

Чи ще одна розетка, яка розташована в пʼяти сантиметрах від першої, але вже посередині. Там зараз мій кастомний поикурювач з Доджа, який сюди пасує, як кетчуп до картоплі фрі. А ще дуже дивна монетниця.

Решта центральної панелі ні про що. Стандартний набір крайслерівських елементів з 90-х. Якихось легких шляхів до її забарвлення я допоки не знайшов. Майже. Можливо @MEDVEDc4 мені в цьому трошки допоможе.

Розташування кнопки аварійки над кремом не є дивним і її я знайшов інтуїтивно майже одразу 

Але були й елементи, про наявність яких через дивне розташування я навіть і не знав. До прикладу, регулювання яскравості панелі приладів керується виступом на лівому перемикачі, для ввімкнення ПТФ ковпачок цього перемикача треба потягнути назовні, а для задньої ПТФ ще й провернути від себе. Ніколи такого не бачив.

А ще я в пошуках запальнички, що впала на підлогу, поскаржився на відсутність ламп для читання, бо плафон в салоні лише один посередині і вмикається тим самим виступом на лівому перемикачі. Аж раптом знайшов ці лампи в дзеркалі заднього виду!

Втім, це не дуже привертає увагу, бо від такого важеля КПП важко відвести погляд. Для поціновувача ретро це просто насолода!

Крісла дійсно нагадують вінтажні крісла. Офігенні підлокітники, якими насправді дуже важко користуватися під часи їзди містом на механіці. Натомість, на трасі і для пасажира це кайф! Регулювань в базовій версії мінімум: вперед/назад, нахил спинки та електричне регулювання підтримки попереку. Хоч там як, але попри відсутність можливості налаштувати висоту я одразу розмістився тут зручно. Після РЕМа це напевно найзручніша для мене автівка, бо в Челенджері дотепер подекуди шукаю собі більш комфортну позицію і не завжди знаходжу. Ну і обивка кайфова - тепла, витривала та олдскульна:

Втім, і в передніх сидіннях є сюрпризи. До того ж у всіх сенсах. По-перше, праве в один дотик складається у стіл:

А крім того під тим столом я на четвертий день знайшов шухляду із справжнім сюрпризом, про який попередній власник напевно навіть не знав:

Там, у шкіряній фірмовій папці Chrysler лежала ціла купа документів від попередніх власників. Звідти я дізнався, що голандська бабця, що купувала Крузер новим, до 170 тисяч пробігу відвідувала офіційний сервіс, про що є записи у сервісній книжці і багато іншої цікавої історії. Щодо другої власниці вже у Польщі нічого невідомо, але вкрай кумедним збігом є те, що звуть її Хонората Ковальчік. Отак автівка потрапила від Ковальчік до Ковальчук.

Переходимо назад. Там на перший погляд нічого цікавого нема крім вкрай незручного розташування кнопок склопідіймачів на підлозі посередині. Втім, місця тут дуже багато зокрема над головою, бо на відміну від Соула, що звужується спереду назад, PT ДТ корми навпаки стає вищим. Нахил спинки всупереч традиціям мікровенів дуже комфортний і далекий від вертикального. Донька одразу ж зацінила.

А на другий погляд є сидіння, що складаються в доволі дивний спосіб…

і в один дотик витягуються за спеціальні ручки з автівки, як валізи.

Хоч як дивно, а в Штатах PT Cruiser офіційно є вантажівкою. Так, він не car, натомість truck. Зроблено це навмисно, бо Крайслеру було вкрай потрібно зменшити середній показник витрати пального серед траків. Вони кмітливі щось підганяли під норми класифікації і мені здається, що ці знімні сидіння в цьому теж відіграли якусь роль.

Багажник. Після кількох переїздів це було дуже важливим фактором, через який ми відкинули багато цікавих автівок, в тому числі PT Cruiser кабріолет, який я дуже хотів. На папері обʼєм багажнику PT навіть менший за такий у Соула, але я розумів, що тут щось не так, бо куди вже менше?! Реальність показала, що багажник менший за такий у Соула та Ренігейда лише по глибині. А це ж зовсім не найважливіший параметр, якщо під дах не вантажити. Натомість його довжина, форма та ширина отвору тут незрівнянно кращі! 

Принаймні якийсь базовий набір речей сюди влізає легко, а вдала кінематика сидінь дозволяє збільшити довжину рівної підлоги без втрати комфорту для дитини в кріслі. На практиці це означає, що, до прикладу, можна їхати і з дитиною, і з велосипедом водночас. 

А ще тут є доволі прикольна полиця, яку можна встановити зверху, посередині, вертикально, щоб розділити багажник навпіл, або… створити з неї стіл. Полиця витягується назовні, з-під неї розкладається ніжка, і можна влаштовувати пікнік під дахом величезної кришки:

Днями я особисто це перевірив за допомоги дрібного дощу, кави та польської гострої запеканки. Геніальна простота!

 Більше в автівці начебто нічого цікавого нема. Це можливо й небагато і за сучасними мірками на вражає, але для 25 річної бюджетної моделі непогано. І головне, що це все ще й їде вкрай приємно. Я звісно не чекав ані шаленої динаміки, ані витонченої керованості, але й на якийсь особливий комфорт не розрахував. 

На відміну від сучасних автівок, що в будь-якому класі імітують спортивність із своїми дешевими зажатими підвісками, занадто чутливими педалями, величезними важкими колесами тощо, PT взагалі не про спорт. Він кріниться в поворотах, він не дає прецизійного відчуття керма, але не зважаючи на свої дитячі габарити він такий «американський»! Відверто кажучи, я був шокований тим, наскільки він тихий і мʼякий, і отримав від цього такий кайф, що низького профілю йому не побачити. 

Парадокс, але попри всю пластмасовість і економію, PT зовсім не відчувається пластмасовим та дешевим, хоча я був готовий до зворотнього і навіть не подумав би на це скаржитися. 

Отже допоки це той рідкісний випадок, коли автівка із поганою репутацією перевершила  очікування. Зазвичай я або заздалегідь знаю на що йду (здебільшого це американці та італійці),  або розчаровуюсь європейцями. Можливо завтра все раптово розвалиться і я візьму свої слова назад, але сподіваюся, що цього не станеться, бо є сюрпризи і стосовно технічної частини. 

Пробіг 219130 км.