В Польщі дуже рано темніє. Зараз пів на четверту дня - це за відчуттям вже вечір. Про трабл із підсвіткою панелі приладів я був чесно попереджений продавцем, але не зовсім зрозумів його «там бак не працює». Але дорогою до Кракова як зрозумів!
Крім шкали рівня палива блекаут торкнувся ще половини тахометра заразом зі стрілкою та половини спідометра. Це, звісно, не так неприємно, як щоденні блекаути на батьківщині, від яких я, чесно кажучи, вже відвик, але й вирішується значно легше.
Мене в цьому турбувала не стільки незручність отримання інформації, скільки неможливість насолодитися моєю улюбленою зеленою підсвіткою на ретро шкалах. А шкали ті через невелику кількість елементів з підсвіткою (тотальна економія в дії) мали б задавати тон інтерʼєру, як килим в квартирі Джефрі Лебовські. Бо шкали мали б бути лампові, але ж не лампові ніфіга.
Сфоткати як вони не працюють не зміг, бо вдень результат їхнього функціонування взагалі непомітний.
На щастя Крайслер тоді ще не вигадував якусь дичину і використав в освітленні «кластера» звичайнісінькі безцокольні W1.2W (вони ж 2721), що легко можна витягнути з пластикового патрона. Наступного дня придбав коробку з десятком таких ламп від Osram і у вільну годинку пішов розбирати салон.
А ось тут все виявилося не так легко. PT Cruiser - перша автівка, в якій задля доступу до панелі приладів, довелося розбирати центральну панель і піднімати догори верхню
частину торпедо. Весь процес виглядає так
Врешті отримуємо такий результат:
Як для такої процедури, то занадто, як на мене. Але, з іншого боку, все розбирається легко і швидко і на відміну від європейських автівок всі еліпси міцні і багаторазового використання.
З тильного боку панелі приладів витягуємо шість патрончиків ламп підсвітки (їх треба трошки повертати проти годинникової стрілки і тягнути), виймаємо з них лампи, вставляємо нові. Я ще скло з панелі зняв і прибрав звідти 20-річний пил.
Я замінив всі шість ламп, бо не маю жодного бажання найближчим часом це повторювати. Я впорався хвилин за десять, бо заздалегідь вивчив питання, але пальцям все одно боляче. Збирати все до купи було складніше.
Тепер зовсім інша справа! Освітлення доволі скудне і нагадує мені мій RAM, що не дивно, позаяк ці автівки з одної епохи. Але ж як затишно в цьому інтерʼєрі!
Завжди віддавав перевагу такому олдскулу перед сучасною яскравою LED ілюмінацією і залюбки мав би щось таке в Челенджері.
Дуже зручно, коли на будь-яку претензію маєш залізний аргумент: «це не убожество, це ретро».
1
1
2
1