Трохи північної Італії та повернення додому

Наступний день після ночівлі в Мілані ми почали з Монци, тільки цього разу не трек, а невеличка прогулянка центром. Ще дорогою до автодрому ми помітили шикарний палац, який вже просто не було ні часу, ні сил відвідати. Вілла Реале побудована в Монці між 1777-1780 рр. за замовленням імператриці Марії Терези з роду Габсбургів для свого сина Фердинанда. Серед цікавих будівель в Монці варто згадати базиліку Святого Іоанна Хрестителя, що веде свою історію з 1365го р., та Аренгаріо - стародавня ратуша міста (датується 13м ст.).

Власне після Монци ми збиралися потихеньку пробиратися на озеро Комо, але з петлею до містечка Бергамо, яке гріх було не відвідати будучи вже в тих краях. Місто Бергамо розділене на дві окремі частини, «Нижнє місто» і «Високе місто». Останнє розміщується на більшій висоті і містить більшість найбільш значущих пам'яток, в той час як Нижнє місто, хоча воно також має давнє походження і зберігає свої історичні ядра, було зроблено більш сучасним завдяки деяким втручанням урбанізації. Венеціанські стіни, що розділяють обидві частини, відносяться з 2017 року до об'єктів Всесвітньої спадщини, що охороняються ЮНЕСКО.

Найвідомішою і популярною частиною Бергамо Альта є площа Векк'я з фонтаном Контаріні, палацом делла Раджоне та Громадянською вежею. Фонтан зроблений з мармура Зандоббіо у 1780му році. Палац делла Раджоне розділяє площі Веккіа віж площі дель Дуомо. Його зведено у 1183-1198 рр., коли на території Італії почали розвиватися перші муніципалітети і він став фактично домівкою місцевого уряду. Громадянська вежа була побудована між 11м і 12м ст. і спочатку використовувалася як баштовий будинок. Через кілька століть споруда була придбана муніципалітетом Бергамо, який розмістив там кілька дзвонів. Вони, крім того, що відзначали час, також були використані для згадування збору громадян, особливо в моменти лиха. На протилежній стороні площі знаходится великої білий палац Нуово, де знаходиться муніципальна бібліотека Анджело-Май. Він був побудований за проектом архітектора Вінченцо Скамоцці на початку 17го ст.

За палацом дель Раджоне знаходяться базиліка св. Олександра (побудована у кілька етапів між 1459м та 1693 рр. і присвячена св. Олександру - покровителю Бергамо), каплиця Коллеоні (побудована як мавзолей Бартоломео Коллеоні у 1476 р.) та базиліка Санта-Марія-Маджоре, побудована у 2й пол. 12-го ст., екстер'єр якої зберігає оригінальні романсько-ломбардські архітектурні лінії, а інтер'єр прикрашений в стилі бароко.

Брама Сан-Джакомо, мабуть, є найкрасивішою з воріт венеціанських стін оперезуючих верхнє містл Бергамо, була побудована у 1592му р. 

Вежа Кампанелла (1355й р.б.) була частиною цітаделі Вісконті.

Після міської задухи ми чкурнули на озеро Комо через місцеве погір'я і пробулякалися там решту дня аж до заселення в готель. 

Наступного ранку після сніданку ми попхнули через Швейцарію до Німеччини. Дорогу через Альпи не опишеш повноцінно ані словами, ані передаси фотографіями, тому обмежуся лише однією фоткою)))

В дорозі робили лише пару зупинок, спочатку нашу увагу привернув замок Ортенштайн, що є швейцарським об'єктом спадщини національного значення. Замок був побудований близько 1250го р. на єпископській землі поблизу Тумегла/Томілса. Він змінив багато власників і у 1893 році він був успадкований сім'єю Чарнер, яка все ще володіє ним сьогодні.

Далі навігатор нас повів через Майєнфельд, де, побачивши замок, я вирішив зробити наступну коротеньку зупинку. Район Майєнфельд був важливою митною станцією римської епохи на дорозі між Турікумом (Цюріх) і Бригантіумом (Брегенц). Замок був побудований в 13му ст. на місці старого римського укріплення для Фрейгерр фон Аспермонт і спочатку був відомий як замок Майенфельд. Сьогодні в замку розташований ресторан та кількох кімнат, які доступні для заходів або урочистих зустрічей.

Але це ж Швейцарія і спокійно проїхати її не зачепившись за черговий замок дуже важко. Через якісь 5 хв. дороги і мені вже замуляв замок біля Бальцерса. Гутенберзький замок побудований між 12м та 13м ст. У 1795 р. замок був серйозно пошкоджений пожежею і відновлено в сучасному вигляді лише у 1912 р. З 1979 р. замок став державною власністю, відтоді на території замку часто проводяться культурні заходи. В інший час замок закритий для вільного відвідування.

Замок Верденберг став останнім швейцарським замком, де ми зробили коротеньку зупинку. Добре збережений і один з найвражаючих замків кантону Санкт-Галлен веде свою історію від 1228го року. Будівельником замку вважається граф Рудольф 1й фон Верденберг. 

Далі на вечір в нас планувалася прогулянка по Констанцу, в який заїжджаєш зі швейцарського Кройцлінген практично непомітно - так сильно зрослися 2 міста сусідніх держав. Це місто я хотів відвідати ще під час першого круїзу на Боденське озеро, але ж то треба було плавати на паромі, тому я тоді й забив. А так місто безперечно дуже цікаве і багате на культурну спадщину. Чого варта місцева Тріумфальна арка, яку ми побачили вийшовши з підземної парковки. Цей фонтан встановили у 1992му році посеред магістралі, що вела до Швейцарії і була дуже завантаженою. Скульптурні аплікації на колонах арки та по краях фонтану, а також фігури, що купаються у самому фонтані, зображують понад 30 різних учасників дорожнього руху з усієї історії: від хуліганів-порушників дорожнього руху, єпископів і путан до середньовічних возників та папської карети.

Міські ворота (Шнетцтор) були збудовані як оборонна вежа у 14-15 ст. Вони розташовані на головній дорозі на південь і ми їх побачили заїжджаючи з боку Швейцарії. Саме тут починалися дороги через передмістя Штадельгофен у напрямку Санкт-Галлена та Вінтертура. З 1978 року вони класифіковані як пам'ятка архітектури національного значення.

Подейкують, в будівлі сучасного «Готелю Барбаросса» Фрідріх 1й Барбаросса вів переговори щодо Констанцького миру в 1183му р. Він прикрашений фресками початку минулого століття, виконаними Карлом фон Геберліном.

Будівля ратуші збудована між 1388 і 1391 рр. та розташована безпосередньо на березі гавані. Вона століттями служила констанцьким купцям як склад і торговий дім. Конклав з обрання Папи Мартіна 5го відбувся тут у 1417му р. під час Констанцького собору (1414–1418). Фасад прикрашений фресками в стилі історизму Фердинанда Вагнера (1864), що зображують сцени та людей з історії міста. Ще в 19 ст. вона використовувалася як торгово-ярмарковий центр із залізничним сполученням. Сьогодні це ресторан і центр проведення заходів, а також головний майданчик Південно-Західно-німецького філармонічного оркестру Констанца.

Королівський фонтан був збудований на місці старого, напівзруйнованого фонтану на ринковій площі між 1896 і 1897 рр. Дотримуючись «імперської теми», фонтан був спроектований таким чином, що чотири імператорські статуї меншого розміру були розміщені в нішах на кам'яній піраміді посередині, що представляли чотири німецькі династії: Генріха 3го, Фрідріха Барбароссу, Максиміліана 1го Габсбурзького та Вільгельма 1го з пруських Гогенцоллернів.

Символом міста є пам'ятник «Імперія», що знаходиться на узбережжі Вокзальної бухти Боденського озера. Пам'ятник створено у вигляді напівоголеної жінки-куртизанки, образ якої взято з новели Бальзака «Прекрасна імперія». Пам'ятник має відверто антирелігійний характер. Автор  - скульптор Петер Ленк - задумав його як пародію на вселенський Констанцький собор. На піднятих руках жінки знаходяться дві маленькі фігури оголених старих чоловіків, одна з яких символізує королівську владу, і створена в образі імператора Сигізмунда 1го, інша - церковну, для якої за образ взято постать Папи Римського Мартина 5го. Оноре де Бальзак в своїй новелі висміював подвійні стандарти духовенства, а Ленк додав до образу ще й світську владу. Статуя звершує оберт навколо себе кожні 4 хвилини.

Кафедральний собор датується першими днями єпископства близько 600го р. Після розпуску єпархії в 1821 році катедральний собор використовується як парафіяльна церква римо-католицької церкви. З архітектурної точки зору, існуюча будівля є однією з найбільших романських церков на південному заході Німеччини. На південь від собору, у верхньому дворі Мінстера у Пфальцському саду стоїть Марійська колона (Констанція).

Вежа Рейнських воріт колись була єдиним доступом до міста з півночі через Рейн. Побудована у 12-15 ст. вежа Рейнських воріт служить репетиційною кімнатою для Асоціації фанфарів Констанца. З 1200 по 1856 рік дерев'яний міст через Рейн пролягав прямо до воріт. Так званий Старий Рейнський міст, побудований для залізниці, пролягає на схід від Вежі Рейнських воріт.

Нагулявшись центром та ситно повечерявши тут закінчився наш 1й день добирання додому, за який ми згідно з гуглокартами подолали майже 300 км.

Наступного дня ми заїхали спочатку до містечка Донауешинген, яке з 2022 року має офіційну додаткову назву «Місто-джерело Дунаю». Витік потоку Донаубах вважається витоком Дунаю щонайменше з 15го ст., однак є також ознаки того, що це було вже в римські часи, де він знаходився на межі постійно заселеної території.

Фонтан музикантів - це витвір мистецтва, замовлений містом Донауешинген на честь його 1100-річчя. Фонтан було встановлено в 1989му р. на площі ратуші за проектом художника з Аахена Боніфатіуса Штірнберга.

Католицька парафіяльна церква св. Івана Хрестителя була збудована в стилі богемського бароко між 1724 і 1747 рр. Її дві вежі домінують над міським пейзажем Донаушингена та вважаються його візитною карткою.

Палац Донауешинген та парк навколо нього є головними визначними пам'ятками міста. Палац був збудований у 1723му р., а вже 1893/96 роках його було перебудовано в стилі необароко та прикрашено куполом. Стайні, що прилягають до нього, були побудовані Теодором Дібольдом у 1850му р. Ще однією будівлею в палацовому комплексі є Придворна бібліотека та архів, побудовані як урядова будівля між 1732 і 1735 рр.

По дорозі додому зробив коротеньку зупинку, щоб сфоткати замок Гоєнмюрінген, що збудований на межі 12го та 13го ст. Замок знаходиться у приватній власності якогось не особливо адекватного власника, адже скрізь навколо замку висять таблички про заборону фото і приватну територію, сторінка такого гарного замку на Вікіпедії взагалі відсутня, а на гуглокартах видалена конкретна адреса... Я поважаю право приватної власності, але заборона фотографувати замок ззовні та гуляти лісом навколо нього, як на мене трохи занадто, тому я свідомо порушив обидва пункти + вніс доповнення на гуглокарти.👺

Недалеко від нього є містечно Горб, що розташоване на річці Неккар. Тут я з донечкою зробив невеличку прогулянку, доки син спав в авто під наглядом дружини. Власне заїхав я через гарно збережене старе місто.

Оце і всі цікавинки на останній день великої літньої подорожі. Далі ми попхнули додому з однією дозадувкою метаном.

Рухаємося далі 😉

Пробіг 273000 км.