Катаємося від Генуї до Мілана

Звісно ж, мешкаючи на окраїні Генуї ми не могли не погуляти її центром. Не довго думаючи, залишив Гольфа на підземному паркінгу і ми пішли гуляти містом. Взагалі Генуя - велике портове місто з багатою історією. З 9го ст. Генуя вела активну торгівлю у Середземному морі; завдяки участі у хрестових походах перетворилося на могутню Генуезьку республіку з численними заморськими колоніями. Після поразки у війні з Венецією та внаслідок зміщення торгових шляхів в Атлантичний океан у 14-16 ст. республіка занепала і втратила незалежність у 1797му р.

Осередком життя Генуезької республіки була площа Банкі, прикрасою якої є «Ложа купців» - місце, де була відкрита перша в Італії товарна біржа. Центральною площею сучасного міста є Площа Феррарі. 

Вулиця Святого Лаврентія виводить до однойменного собору, освяченого у 1118му р. Папою Геласієм 2м. Основні перебудови його фасаду відносяться до початку 14гоі середини 16го ст. Через лівий прохід можна потрапити до каплиці 15го ст. Сан-Джованні Баттіста, що має багату галерею скульптур епохи Відродження.

Базиліка Святого Благословення в Вастато - одна з найбільш представницьких церков генуезького мистецтва пізнього манеризму і, перш за все, бароко початку 17го ст. 

Збудована між 1520 і 1582 роками на місці церкви 12го ст. 

Найколоритнішим нагадуванням про середньовічну могутність Генуї є високі ворота Сопрана - вцілілий фрагмент міської стіни 12го ст.

Околиці Генуї багаті на різного роду форти та бастіони. Найколоритнішим із них можна вважати форт Спероне, що розкинувся на вершині гори Перальто (512 м). Завдяки своєму домінуючому становищу, це була одна з найважливіших структур укріплень Генуї. 

Навідпочивавшись на морі ми почали рухатися на північ до Мілану. По дорозі до метрополії ми зробили незаплановану зупинку, щоб помилуватися фортом в містечку Гаві. Ця історична, суто оборонна фортеця, побудована генуезцями на місці вже існуючого середньовічного замку. Колись він був частиною Генуезької республіки, а сьогодні розташований у п'ємонтському містечку Гаві, вздовж Постумської дороги, яка в давнину з'єднувала Генуезьку республіку з Нижнім П'ємонтом (Монферрато) та Ломбардією. З 1946 року він перебуває під юрисдикцією Міністерства культури. 

 

До Мілану ми прибули в обід. Мілан - значний фінансовий, промисловий, науковий і культурний центр Італії. Тут діє єдина в країні Італійська фондова біржа. Значна частина художньої та архітектурної спадщини Мілана знаходиться в історичному центрі, який завдячує своїм нинішнім виглядом численним міським перебудовам, проведеним між об'єднанням Італії та повоєнним періодом. Знаючи про проблему заїхати в мегаполіс (це ж місто-мільйонник) на власному авто, вирішив лишити Гольфа на критій парковці біля станції метро. 1.5євро за 5 годин парковки не на сонці можна вважати подарунком долі))) Тим паче в той день в центрі міста було 40 градусів, що серед будівель, асфальту та бруківки відчувається як в духовій шафі... Ознайомившись із мережею громадського транспорту, ми вирішили 1.5 години покататися трамваєм, погуляти центром міста і знову 1.5 години покататися навколо центру. Чому по 1.5 години? Бо там квиток по місту дійсний 1.5 години з моменту купівлі, всеодно скільки разів ти пересідаєш. А знаючи любов сина до залізничного транспорта, кращого плану ознайомлення з містом годі було шукати)))

Пересадку ми робили біля церкви Санта-Марія-делле-Граціє. Архітектура церкви, збудованої між 1492 і 1493 рр. за наказом міланського герцога Лодовіко іль-Моро як мавзолей для його родини, є одним із найвідоміших досягнень епохи Відродження в Ломбардії. Це була друга італійська пам'ятка після наскельних малюнків у долині Валь-Камоніка, яку ЮНЕСКО класифікувала як об'єкт Всесвітньої спадщини, разом із фрескою "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі, яка знаходиться в трапезній монастиря. 

Вийшли з трамвая ми біля замку Сфорца, перетворений в епоху Відродження на елегантний двір міланських герцогів. Його збудовано на місці старої фортеці у 15му ст. Фортеця була однією з найбільших того часу, і настільки потужна, що замок ніколи не був завойований у битві. Використовуваний виключно як військові казарми іноземними урядами, він був відновлений і перетворений наприкінці 19го ст. на великий музейний комплекс, прикрашений садами однойменної площі та парком Семпіоне. Замок неймовірно мальовничий і дуже добре збережений як для італійських замків.

Пройшовши через замок і прогулявши трохи парком моя сім'я заявила, що по цій спеці воліє залишитися відпочивати в парку біля замку, а в мене є час, щоб прочесати істоичний центр і спокійно познайомитися з цікавинками. Ок, виклик прийнято))) Триумфальна арка Миру знаходиться одразу за парком і є одним з головних неокласичних пам'ятників Мілана. Перший камінь «арки перемоги» на честь першої річниці перемоги французів у битві при Єні над пруською армією, було закладено у жовтні 1807го р.

Базиліка Сант-Амброджо - друга за важливістю церква Мілана, яка завжди вважалася найвидатнішим зразком романської архітектури Ломбардії. Вона збудована між 379 і 386 рр. в пізній Римській імперії за наказом Амвросія, єпископа Мілана, в той час, коли римське місто Медіоланум (сучасний Мілан) було фактичною столицею Західної Римської імперії. 

Художня галерея Брера - національна галерея стародавнього та сучасного мистецтва, розташована в однойменній будівлі, одному з найбільших комплексів Мілана площею понад 24 тис. м2. Музей демонструє одну з найвідоміших колекцій картин в Італії, що спеціалізується на венеціанському та ломбардському живописі, а також важливі твори інших шкіл.

Церква Сан-Джузеппе розташована недалеко від площі Пьяцца делла Скала. Побудована в 1й пол. 17го ст., вона вважається шедевром Франческо Марії Річіні. Церква, яка традиційно знаменує початок періоду міланського бароко, є однією з найрепрезентативніших будівель раннього ломбардського бароко.

Знаменитий театр Ла Скала є головним оперним театром Мілана, який з 1778го р. приймає провідних митців міжнародної величини в галузі опери, балету та класичної музики. Вважається одним із найпрестижніших театрів світу.

Галерея Вітторіо Еммануеля 2го - це торгова галерея в Мілані 1867го р.б., яка у формі критої пішохідної вулиці з'єднує площу Дуомо з площею Скала. Побудована у стилі неоренесансу, вона є одним із найвідоміших зразків європейської залізної архітектури та являє собою архетип торгових пасажів 19го ст. 

Міланський кафедральний собор (дуомо) - найбільша церква, розташована на території Італійської Республіки (Ватикан же ж не рахується😉). Вперше освячений у 1418му році і сьогодні є практично символом міста. Матеріалом, обраним для нового будівництва, став мармур Кандольї, а архітектурні форми - пізньоготичний стиль рейнсько-богемського напрямку.

Порта Чікка або старі Тічінські ворота - одні з головних воріт, розташованих на середньовічному маршруті стін Мілана. Середньовічні ворота разом з арками Порта Нуова на вулиці Віа Мандзоні (полінувався туди зазирнути) є єдиним збереженим фрагментом стародавніх міланських стін 9го ст.

У безпосередній близькості від воріт знаходяться колони Сан-Лоренцо та однойменна базиліка Сан-Лоренцо-Маджоре. Колони Сан-Лоренцо є однією з рідкісних реліквій імператорського Мілана, що збереглися. Шістнадцять колон, заввишки приблизно 7.5м виготовлені з мармуру Муссо десь між 2м та 3м ст. 

Базиліка Сант-Еусторджо розташована на однойменній площі поблизу Порта Тічінезе (нових) і є однією з ранньохристиянських базилік Мілана. Вона, ймовірно, була заснована близько 344 р. Порта Тічінезе є одними з шести головних воріт Мілана, побудованих вздовж іспанських бастіонів, які зараз зруйновані. Розташовані на південь від міста, починаючи дорогу до Павії.

А далі ми завантажилися в Гольфа і з короткою зупинкою біля легендарного стадіону Сан-Сіро поїхали відмітитися біля гоночного треку в Монці.

Монца розташована на відстані близько 15 км на північний схід від Мілана. Автодром має одну з найбагатших у світі історій. Він складається з трьох трас: головна (Гран-прі) довжиною 5,793 км, «молодша» (Junior) траса довжиною 2,405 км і закинутий високошвидкісної овал довжиною 4,25 км. Траса найбільш відома проведенням Гран-прі Італії Формули-1 і примітна тим, що пілоти проходять її на повному газу на більшій частині кола через його довгі прямі ділянки. Вважається, що ця досить пряма траса з маленькими перепадами висоти випробовує більшою мірою потужність двигунів, ніж майстерність водіїв. 

Після такого насиченого дня через невеличкий фаншоп та піцерію ми попхнули заселятися в готель. 

Пробіг 272500 км.