Спускаємо вітрила

Оскільки автівка моя вже доволі стара, то й життя моє автолюбительське доволі різноманітне. Не лише коробки передач та зчеплення п'ють мою кров, салон також потрохи розкладається на атоми. Однією з самих очевидних проблем були паруси на дверних картах - вкрай розповсюджена проблема моделей 2005-2009 років випуску. На рестайлових вона також вже зустрічається, проте там форма вставки інша та площа менша, тому вони зазвичай живуть довше. Рішення на просторах Інтернету можна зустріти найрізноманітніші, від самостійної поклейки рідних вставок (що я й робив декілька разів поспіль протягом всіх п'яти років володіння Мустангом) до заміни вставок на пластикові. Я не хотів додавати пластику до й так майже суцільно пластикового салону, тому одразу цікавився лише переклеюванням. Рідний вініл був вже досить стомленим візуально, тому я спершу хотів замінити його на шкіру, а саму вставку зробити у вигляді  вертикальних "барів".

Проте форма та вигин дверної карти мені здалися надто невдалими для такої модернізації. Тож зрештою провівши декілька днів в роздумах на цю тему з донькою та дружиною ми дійшли спільної згоди - обрали варіант дружини. Ну бо всі ж знають, що "Happy wife - happy life". Тому я за порадою @maxwheller звернувся то Олександра - нашого місцевого майстра по перешиттю салонів. Виявилося що ми давно знайомі й він добре пам'ятає мене ще малим хлопчиськом та мою вже покійну маму, було приємно зустріти людину з свого дитинства. Ми обидва звісно дуже змінилися, але це не завадило нам знайти спільну мову. Саша дуже ввічливий, уважний та професійно підходить до своєї роботи ще на етапі обговорення, тому з ним мені дійсно пощастило. А ще більше мені пощастило мати в моєму житті мого бро @Кowаlsкі, який перед від'їздом з Одеси відправив мені багато запчастин від свого колишнього Мустангу, в тому числі дверні карти. Тож я встановив їх в автівку, а свої відвіз майстру Олександру на відновлення. І вже за декілька тижнів він видав готовий результат, який мене цілком влаштував, а дружину навіть здивував - і це найголовніше. Отже, ввечері після роботи я заїхав до Саші забрати готові дверні карти, та вирішив перекрутити їх далеко не від'їжджаючи, прямо там на місці в дворі в минулому великого СТО.

В салоні одразу стало значно приємніше знаходитися. Сподіваюся, що колись дійдуть руки й до сидінь, та й взагалі до всього іншого потрохи.

Настрій в мене вмить піднявся. Та найпрекрасніше в цьому всьому було те, що вже за декілька годин ми з родиною та друзями мали відправлятися в спільний тріп двома червоними автівками. Тому мене попереду чекала ритуальна мийка-детейлинг та надшвидкі збори. Про це розповім вже в наступному дописі.

Реклама

Знижка 10% за промокодом!